Жителі Сидоровa Гусятинської громади і члени Надзбручанського товариства польської культури та мови разом прибрали старе кладовище в цьому селі.

Надзбручанське товариство польської культури та мови наводить лад на кладовищі в Сидорові кілька разів на рік. Цього разу акцію прибирання воно організувало разом зі старостою Миколою Москалюком, який скликав мешканців села.

Прибирання тривало 16–18 червня. Протягом цих кількох днів учасники акції косили й загрібали траву й бур’яни та фарбували огорожу цвинтаря. Разом навели лад також на могилах поляків та українців, похованих тут до Другої світової війни.

«Члени товариства й мешканці села за власні гроші купили фарбу на огорожу, бензин на косу та заплатили косарю за роботу», – сказав голова Надзбручанського товариства польської культури та мови Іван Пейко. На цьому кладовищі спочивають його предки та родичі інших членів товариства.

Старий цвинтар у Сидорові діяв із кінця XVIII ст. до 1940 р. Центральною алеєю він розділений на дві частини: на лівій спочивають поляки, на правій – українці. Після 1940 р. усіх хоронили на одному спільному кладовищі. Проте після війни на якийсь час відновили поховання на старому цвинтарі.

Найбільша пам’ятка сидорівського цвинтаря – гробниця Пайгертів. Тут, зокрема, похований Адам Пайгерт (1829–1872 рр.) – польський поет та перекладач, відомий передусім завдяки перекладу польською мовою трагедії Вільяма Шекспіра «Юлій Цезар». Спочиває у гробівці і його син Корнель Пайгерт – директор іпотечного банку в Тернополі, а потім у Станіславові та Кракові, посол Галицького крайового сейму 1901–1913 рр. Саме він змінив написання прізвища з Pajgert на Paygert. Поховані тут й інші члени цієї родини. А ще на кладовищі є цікаві скульптури на могилах, які по суті давно вже стали пам’ятками історії.

Наталя Денисюк

Фото надав Іван Пейко