Сьогодні вночі померла Антоніна Бардига – парафіянка римо-католицької катедри Святих Апостолів Петра і Павла в Луцьку, передачу якої вірянам вона активно відстоювала наприкінці 80-х – на початку 90-х рр., та членкиня Товариства польської культури на Волині імені Еви Фелінської із перших днів його існування.

Антоніна Бардига народилася в 1947 р. у селі Млинок на Житомирщині в родині Олександра і Казимири Примаків (Казимира в дівоцтві Домалевська). Її родинні корені сягають села Себерка (з 1946 р. село Цеберка в Житомирському районі), де жили її дідусь і бабуся по материнській лінії Калікст і Фаустина Домалевські, та хутора Залав’я, куди вони згодом перебралися, і де жили дідусь і бабуся по батьковій лінії – Трифон і Єфимія Примаки (Єфимія в дівоцтві Жуковська).

У 30-х рр. радянська влада виселила її батьків із Залав’я, розташованого поблизу кордону з Польщею, в Дніпропетровську область. Їх та їхніх односельчан тоді звинуватили в контактах із жителями Польщі та примусили переїхати на схід України. Братів її мами, Фаустина і Фелікса Домалевських, радянська влада на початку 1930-х рр. заслала до Республіки Карелії.

«Батьки розмовляли переважно українською мовою, але мама молилася польською і дітей також привчала до молитов. Натомість тато перед іконами молився українською мовою. На Дніпропетровщині одна жінка повідомила органам безпеки, що мама часто молиться і має богослужбові книги. Проте її хтось попередив про небезпеку, тож перед обшуком вона сховала молитовні книги під стріху», – згадувала в розмові із Сергієм Гладишуком для «Волинського монітора» Антоніна Бардига (її родинні історії можна прочитати тут).

На Житомирщину її батьки повернулися після Другої світової війни. Тоді вони поселился в селі Млинок, що сьогодні в Коростенському районі.

Здобувши середню освіту, а навчалася вона у школах у Млинку, Собичині (нині Покровське) та Олевську, Антоніна Бардига (тоді ще Примак) вступила до Чернігівського педагогічного інституту. Згодом переїхала до старшої сестри Марії Вітюк, яка жила в Луцьку. Тут продовжила навчання в Луцькому педінституті. Працювала на пластмасовому заводі та в дитсадку. В 1975 р. вийшла заміж за Ростислава Бардигу з Луцька, з яким виховала двох синів.

Наприкінці 80-х – на початку 90-х рр. Антоніна Бардига належала до найактивніших представників католицької спільноти міста, завдяки яким вірянам повернули костел у Луцьку. Однією з перших вона разом із сестрами записалася до створеного тоді Товариства польської культури на Волині імені Еви Фелінської.

«Відкриття костелу було для нас великим щастям. Життя змінилося. Я привела у храм своїх синів, які були одними з перших міністрантів. Я намагалася завжди відвідувати богослужіння, їздила на відкриття нових костелів, брала участь в організації хору. Вся ця діяльність зігрівала мене і робила щасливою», – розповідала нам у 2022 р. Антоніна Бардига.

***

Редакція «Волинського монітора» висловлює найщиріші співчуття рідним та близьким Антоніни Бардиги.

ВМ

Фото: Сергій Гладишук / Волинський монітор

***

Z wielkim żalem przyjęliśmy wiadomość o śmierci
Pani Antoniny Bardygi,
która była członkinią Stowarzyszenia Kultury Polskiej imienia Ewy Felińskiej na Wołyniu od pierwszych dni jego działalności.

Składamy szczere wyrazy współczucia Rodzinie i Bliskim.

Stowarzyszenie Kultury Polskiej imienia Ewy Felińskiej na Wołyniu