Виступ Генерального консула Республіки Польща в Луцьку Беати Бживчи, виголошений в Острозі під час святкування Дня Незалежності Польщі.

Шановні Пані та Панове! Дорогі Земляки!

Ми живемо в епоху зростання глобалізації, щораз більшої взаємозалежності та інтеграції держав, суспільств, економік і культур, поступового скорочення суспільного простору й підвищення темпу життя, соціального неспокою й воєн. Мало нагод для того, щоб у стрімкому шаленому темпі життя, наповненому подіями, які впливають на долю цілих людських популяцій, зупинитися й задуматися над цінностями, які нас формують і будують суспільство, у якому ми живемо, та народ, який творимо, задуматися над долею власної країни та своїм патріотизмом. Сьогодні ми маємо таку нагоду. Сьогодні, особливим чином, ми, поляки, святкуючи чергову річницю здобуття Польщею незалежності, хочемо говорити про наш патріотизм.

Владислав Бартошевський, в’язень концентраційного табору в Аушвіц, солдат Армії Крайової та діяч Польської підпільної держави, учасник Варшавського повстання, дворазовий міністр закордонних справ, так говорив про почуття патріотизму: «Кілька разів, обмірковано й відповідно до моїх поглядів, які й до сьогодні не змінилися, я намагався пригадати, чи перед війною, будучи учнем гімназії та ліцею, крім отриманих від учителів знань про історичні традиції, в основному про війни та страждання, я натрапляв на слово та поняття «патріотизм». Практично, якби тоді, коли я мав чотирнадцять, п’ятнадцять чи шістнадцять років, якийсь мій товариш запитав мене, чи я патріот, я б подумав, що він здурів! У спілкуванні між собою ми не використовували таких гучних слів. Покоління «Зоськи» та «Парасольки», покоління, яке дало Польщі більшість добровольців у боротьбі за незалежність держави на Західному, Південному та інших фронтах Другої світової війни, дуже рідко розмовляло про патріотизм. Так само, як нормальна, звичайна людина не ходить, постійно повторюючи «я дихаю». Дихає, це очевидно. Патріотизм був елементом нашого життя, принаймні життя тих, хто вже мав початкову освіту та йшов у гімназію або ліцей. Як виявилося під час війни, він був також важливим поняттям у житті найпростіших людей, людей із сіл. Він був складовою нашої ідентичності, нашої присутності в житті. Так само, як ставлення до батьків. Як повага до старших. Як правило, що не б’ють лежачого. Як допомога комусь, хто впав. Як турбота про дитину. Про це не говорять, це роблять або ні. Поняття патріотизму було, певною мірою, вроджене».

Чим сьогодні для поляків є патріотизм? Чи наш патріотизм радше обрядовий, показовий, зовнішній, заснований на традиції та символах, чи все ж він проявляється в реальному житті? Польський патріотизм віками асоціювався з мартирологією, повстаннями, війнами, жертвами та терпінням. Як тоді діяти на благо patrii – рідної країни, якщо нам не загрожують повстання, якщо ми поки що не мусимо підтверджувати свого героїзму в боротьбі за Батьківщину? Як бути патріотом країни, в якій ми боремося з безробіттям, еміграцією молодих людей, соціальними проблемами різних прошарків суспільства? Для відповіді на ці запитання необхідно переосмислити поняття «патріотизм» у сучасному контексті, в актуальній геополітичній ситуації нашої держави. При такому погляді на свій обов’язок перед Батьківщиною патріотизмом буде свідома відповідальність за теперішнє й майбутнє Батьківщини, праця, громадянська активність, яка виходить поза межі дому або місця роботи. Патріотизм – це не лише участь у маршах та маніфестаціях із нагоди визначних річниць та національних перемог. Це також спільна відповідальність за державу, за місто, суспільство, в якому ми живемо. Це турбота про сім’ю, яка є рушійною силою народу, бо саме в ній зростає молоде життя, формується наступне покоління громадян Республіки Польща.

Демонструючи свою патріотичну позицію, ми зміцнюємо пам’ять і будуємо майбутнє. Свідомий патріотизм виключає пасивність. Нині справжній мудрий польський патріотизм – це пошук рівноваги між потребою змін й осучаснення та необхідністю поваги до традиційних зразків, до історично сформованої вразливості та звичок. У сучасному світі про могутність держави свідчить не лише розмір армії чи кількість населення. Найважливіший зараз технічний та науковий прогрес. Величною стає та Вітчизна, мешканці якої мають добру освіту, у якій високо цінують і поважають знання, інвестують у молоде покоління. За таких обставин патріотизм – це також внесок в економічний розвиток народу.

Слово «патріотизм» сьогодні для поляків має таке саме значення, як і кілька десятків років тому: повага та любов до Батьківщини, почуття спорідненості з країною, незалежно від місця проживання, прив’язаність до своєї Батьківщини та діяльність на її користь. Сьогодні знову актуальним стає питання про готовність присвятити себе, діяти в ім’я безпеки й незалежності країни. Сучасний патріотизм – це не лише гордість за власну державу, а й також спільний почесний обов’язок перед Батьківщиною та наступними поколіннями підтримувати та передавати традиції, історію, культуру й мову. Завдання кожного з нас полягає в збереженні найважливішої для кожного народу цінності – незалежності, її примноженні, щоб вона служила всім наступним поколінням поляків.

Патріотизм явно суперечить поняттям націоналізму, космополітизму та шовінізму, йому притаманна відкритість на інші народи, визнання їхнього права на суверенність і незалежність. Не правильно буде ототожнювати ці поняття. Владислав Бартошевський говорив: «Війна дуже сильно стимулювала людей до того, щоб сформувати своє ставлення й зайняти позицію відносно вимушеного нещастя, яке торкнулося широкої громадськості. Людей зближував людиновбивчий характер війни. Адже несподівано виявилося, що тебе можуть схопити й розстріляти не тільки тоді, коли ти діяч конспірації. Щоб це сталося, можна було просто бути звичайною людиною. За таких обставин люди відчували між собою особливий зв’язок, спорідненість, їх об’єднувала спільна доля. Вони відчули: ми жертви. Між собою говорили: «Євреї стали жертвами, бо за расовими мотивами божевільна система засудила їх до смертної кари. Нас же, через ненависть до слов’ян, визнали «підлюдьми». Тому між цими «підлюдьми» мусив виникнути зв’язок, який мав на меті захист спільних цінностей, особливо цінностей, які вони вважали слушними».

Кожна країна має світліші та темніші сторінки своєї історії, є події, якими вона пишається, є й такі, яких не хоче пам’ятати. Сьогодні ми згадуємо про зусилля багатьох поколінь поляків, які з найвищою самовідданістю служили ідеї незалежності своєї держави, а коли треба було, пожертвували власним життям. Віддаємо належне всім патріотам Польського Народу, розсіяним у цілому світі.

Із нагоди Дня Незалежності хочу привітати всіх Земляків, які проживають в Україні та виразити їм вдячність за поширення національного духу, збереження й підтримку традицій та патріотичних цінностей. Хочу також, з огляду на таку особливу нагоду, побажати всім українцям, щоб любов до власної Батьківщини та власного народу була виразником Вашої активної участі в побудові безпеки та стабільності в Україні.

Генеральний консул РП у Луцьку Беата Бживчи