Ми познайомилися з Катею Нилипюк під час презентації книги «Покохати Україну», що відбувалася в центрі популяризації української культури «Український світ» у Варшаві.
Через кілька хвилин нашої розмови виявилося, що походимо з одного регіону й що Катя навіть ознайомлена з «Волинським монітором». У 2010 р. двотижневик опублікував розмову з нею під назвою «Студентські роки майстра спорту». У ній ішлося про перші враження студентки Академії фізичного виховання імені Юзефа Пілсудського у Варшаві від навчання, міста, країни.
Що змінилося за чотири роки в житті майстра спорту? Катя невдовзі завершить навчання. Сьогодні вона працює тренером у Палаці культури і науки – займається з дітками віком від 4 до 14 років.
«До кожної дитини потрібен свій підхід. Раніше я навіть не уявляла, що зможу бути тренером, але так розпорядилася доля. За рік роботи в мене вже є своя методика. Найбільше боюся не відбити бажання дитини до тренувань. Потрібно старатися, щоб кожне заняття сприймалося як цікава гра, а не примусовий «крок до чемпіонства». Заняття спортом у жодному разі не можуть бути примусовими, це не можуть бути нереалізовані амбіції батьків, лише власне бажання дитини», – розповіла Катя.
На запитання про те, як стала на тренерський шлях, відповідає з усмішкою: «Свого часу я вибирала між правознавством та спортом. Вибір був нелегким. Доля вирішила, що тренер із мене кращий, ніж юрист».
У вільний від роботи та навчання час Катя теж знаходить собі заняття для душі. Нещодавно вона спробувала себе в ролі каскадера – знімалася в польському фільмі «Місто – 44». Розповідає: «Було нелегко, багато працювали над трюками, але це безцінний досвід».
Людмила СОКАЛЬСЬКА
