Понад 30 років Художнім музеєм Метрополітен у Нью-Йорку керував представник роду князів Любомирських.

У 1723 р. власниками міста Рівне стали князі Любомирські – представники одного з найбільш знатних і найбагатших родів Речі Посполитої. Вони облаштували в Рівному резиденцію – великий палацово-парковий комплекс. Серед Любомирських були військові, поети, дипломати, музиканти, археологи, письменники. Кожен із них протягом 200 років зробив певний внесок у розвиток Рівного. Останній із рівненських Любомирських – Адам – перед Другою світовою війною повернувся з дружиною із Франції до Рівного. У 1939 р. його арештувала радянська влада, і в 1940 р. він помер у рівненській в’язниці.
Та, виявляється, зв’язок Любомирських із містом Рівне існує й зараз, у XXI ст. Ця ниточка тягнеться далеко за океан, у Сполучені Штати Америки. Вона з’єднує Рівненський обласний краєзнавчий музей із Художнім музеєм Метрополітен у Нью-Йорку. Як відомо, Рівненський музей знаходиться в приміщенні, що було збудоване на кошти князя Фредеріка Любомирського в 1839 р.
У 1875 р. в Парижі одружилися граф Рене Ланн де Монтебелло та княжна Марія Казимирівна Любомирська, дочка Казимира Любомирського, котрий володів містом у 1848–1871 рр. Онук Марії Казимирівни, граф Андре Роже Ланн де Монтебелло, переїхав із родиною з Франції до США. Там у 1986 р. помер. Граф був художником-портретистом, критиком мистецтва, членом французького руху Опору під час Другої світової війни. Його син, правнук Марії Казимирівни, Філіп де Монтебелло, який був другим із чотирьох синів у родині, народився в Парижі в 1936 р., а в 1955 р. став громадянином США. Навчався у французькому ліцеї, вивчав історію мистецтва в Гарвардському університеті та в Інституті мистецтв Нью-Йоркського університету. Кілька років працював директором художнього музею в Х’юстоні. У 1974 р. повернувся до Нью-Йорка, де займав посаду куратора відділу європейського живопису в Музеї мистецтва Метрополітен, а в 1977 р. став його директором. Де Монтебелло став абсолютним рекордсменом, адже працював на цій посаді понад 30 років – довше, ніж будь-який інший директор художнього музею в Америці.
Із приводу відставки Філіпа де Монтебелло у 2008 р. газета «New York Times» відзначала: «Його рішення (про відставку) означає завершення ери не лише в музейній сфері, але й у культурному житті міста, держави, всього світу». За період, коли він був директором музею, Метрополітен придбав багато приватних колекцій європейського живопису, скульптури, творів декоративного мистецтва, імпресіоністів, пост-імпресіоністів та ін. Музей щорічно організовував близько 30 тематичних виставок, залучаючи не лише 17 власних відділів, але й громадські та приватні колекції з усього світу. Метрополітен став провідним видавцем мистецької літератури у США, щорічно випускаючи 25–30 ілюстрованих книг.
Де Монтебелло брав участь у створенні Асоціації кураторів художніх музеїв у 2001 р., а пізніше у виробленні її політики щодо вивезених мистецьких колекцій під час Другої світової війни. Він виступає за прозорість у дослідженні приналежності музейних колекцій.
У залах музею донині звучить голос його директора – Філіп де Монтебелло записав екскурсії різними виставками та постійними колекціями. Оголосивши у 2008 р. про свій вихід на пенсію, він сказав, що не збирається відпочивати, а просто змінює роботу – буде працювати професором Інституту мистецтв Нью-Йоркського університету. Філіп де Монтебелло читає лекції з історії колекцій, розвитку та модернізації музеїв. Крім того, він запрошений професор університетів у Кембріджі та Оксфорді в Англії, де проводить заняття за темою «Багатогранне життя творів мистецтва».

Лілія ТОЛСТУХА