Чи доводилося Вам бувати в кабаре? Київський музично-театральний гурт «Dakh Daughters Band» надав лучанам таку можливість у понеділок, 16 лютого. Дійство проходило у приміщенні Волинського академічного театру імені Т. Г. Шевченка.  

Назвати виступ «Dakh Daughters» концертом аж ніяк не можна: відмовившись від будь-яких обмежень, стилів та жанрів, учасниці гурту дарують глядачам справжній перформанс.

 «Dakh Daughters» – новий музичний проект засновника театру «ДАХ», продюсера й режисера Влада Троїцького, який відомий також своїм етно-квартетом «ДахаБраха». Ряд відеокліпів фрік-кабаре «Dakh Daughters» уже здобув шалену популярність у соціальних мережах та на YouTube. Дівчата майже 10 років працюють разом у театрі, а от ідея проекту визріла буквально 2012 року на щорічному міжнародному фестивалі сучасного мистецтва «ГОГОЛЬFEST». Недаремно проект має підназву «Фрік-кабаре». Кабаре, як відомо, є місцем розваг. Воно заманює нас небуденною атмосферою, сумішшю настроїв та відчуттів і завжди виправдовує очікування. Стиль кабаре присутній і в одязі актрис, зачісках, манерах. Дещо екзотичний для українського музичного простору проект забезпечує глядачеві полярно різні емоції – від медитацій і проповідей до вибухових криків та гумору. Співачки не боялися бути смішними, страшними, сексуальними. У цьому вони вбачають істинну жіночу натуру.

Екстравагантна й епатажна поведінка актрис знаходила відголос у настроях аудиторії. Яскраві образи та переспівування давно відомих текстів збурювали публіку, змушували захоплюватися такою художньо-розважальною програмою. А програма таки доволі різноманітна, адже складається з пісень, анекдотів, одноактних п’єс, скетчів, танцювальних номерів. Вставні буфонні (буфонадні) трюки чи то серйозного, чи комічного характеру жваво доповнили загальний сценарій і плавно вводили присутніх у необхідний артистам настрій.

Щодо музичного й літературного контексту, то «Dakh Daughters» у своїх композиціях використовують тексти Й. Бродського, Т. Шевченка, Лесі Українки, Ч. Буковскі, Михайля Семенка, Ю. Андруховича, С. Жадана. Загалом репертуар учасниць побудований таким чином, що у тих чи інших виступах вони задіюють майже 15 різних музичних інструментів, серед яких бубни, контрабас, губна гармоніка, маракаси, скрипка, віолончель, акордеон, ксилофон, барабани, гітара, фортепіано. Своєрідною родзинкою гурту є виконання текстів різними діалектами української мови, а також англійською, французькою, російською, німецькою мовами.

У концертній програмі в Луцьку прозвучала улюблена пісня багатьох фанатів – «Гануся». Монолог, побудований на розповідях старої гуцулки з Верховинського району, озвучувала Руслана Хазіпова, сидячи верхи на барабані. Публіці була представлена неоднозначна інтерпретація Шевченкового «Заповіту»: ліричний пафос раптово переріс у вибухове «Як умру, то поховайте». Оригінальні й зовсім неочікувані саунд-колажі однозначно дивували присутніх, відчувався загальний драйв від пережитого. Експерименти, суміш стилів, пристрастей, мов, темпу не давали можливості «зависнути» в роздумах, а лише нуртували всезагальне збудження глядачів. Звісно, сценарій такого дійства у дівчат є, але разом із тим їхнє вміння гнучко реагувати на публіку та імпровізувати щоразу створюють магію «першого разу», спонтанності, неповторності.

Задоволення від такого дійства, зрозуміло, абсолютно інше, ніж, наприклад, від академічного концерту. Однак режим розваги, коли не потрібно глибоко занурюватися в почутий текст, бо ти вже його знаєш, є абсолютно виправданим.

Ірина ПОЛЄТУХА
Фото: Влад КАРДАШ