Василь Шкляр розповів лучанам про створення роману «Маруся», його історичний дискурс та читацькі інтерпретації.
Процес написання роману тривав майже шість років. У ньому описуються події 1919 р. Одразу після публікації твору на автора посипалися коментарі й запитання стосовно проекції національно-визвольної боротьби минулого століття на сьогодення. Але, за словами Василя Шкляра, текст писався задовго до трагічних подій в Україні. Про це Василь Шкляр розповів 12 березня під час зустрічі, організованої мистецьким об’єднанням «стендаЛь».
Автор зовсім не здивувався, що книга завоювала прихильність читачів і займає перші місця книжкових рейтингів. Перекручена історія, написана окупантами, давно дається взнаки, й українці прагнуть дізнатися правду про себе самих.
Василь Шкляр розповів про деякі аспекти своєї творчої майстерності. Пишучи історичні романи, він виявляє максимальну уважність до фактажу, користується автентичними документами з архівів, шукає всі можливі докази чи спростування історичних епізодів. «Боячись відійти від правди, я обмежую свою фантазію», – зазначив пан Василь. Разом із тим письменницьку інтуїцію він вважає набагато влучнішою та ефективнішою від достовірних документів. Цікаво, що завдання письменника Василь Шкляр вбачає у тому, щоб зайти «зі свічкою» туди, де ще ніхто не бував. Для написання своїх текстів автор вивчає цілу епоху, а магнетизм і чари твору закладає у мові, конкретних словах. Найважче письменнику було увійти в образ головної героїні, молодої дівчини, яка очолила тисячний повстанський загін. Марусю називали відьмою, екстрасенсом, а її смерть так ніде й незафіксована. Письменник вважає, що легенди з’являються неспроста, а гасло «Герої не вмирають» народилося значно раніше: люди просто не вірять, не хочуть вірити у смерть своїх героїв. Фінал книги, зізнався автор, містить художню фікцію, бо, мабуть, таки вона, Маруся, мала б померти; якби була жива – дала би про себе знати, залишила б слід.
Розмови про історичні романи плавно перейшли на обговорення сьогодення в Україні. Пан Василь звернув увагу читачів на те, що в романі «Маруся» він уперше вжив слова «кацап» та «москаль». На його думку, багаторічна толерантність українців щодо мовного питання виходить за рамки політкоректності, стає величезною проблемою культурної самоідентифікації. Натомість міць країни у ХХІ ст. варто вимірювати не площею. Зазначив також, що вигадка часом правдивіша за реальність і навпаки – сьогоднішня правда своїм драматизмом перевищує будь-які уявні епізоди.
На завершення зустрічі письменник висловив надію на те, що перемога над ворогом стане справжнім святом для українців та знищить рудименти ювілейних дат, насаджених ворогом і штучно привитих нашій ментальності.
Ірина ПОЛЄТУХА
Фото: Марічка КУЛІШ, Волинські новини
