Видатний поет, автор понад 50 книг, проповідник, привітна людина ксьондз Ян Твардовський народився 1 червня 1915 р. у Варшаві, помер також у столиці 18 січня 2006 р.  

Упродовж кількох десятків років у польській літературі не було такого автора поезій та поетичної прози як ксьондз Ян Твардовський. Його творчість зворушує кожного читача, дивує багатством тематики, особливою щирістю та автентикою.

Він був незвичайною людиною. Йому була притаманна велика покора й пошана до Творця й іншої людини. Міг зізнаватися в сумнівах та розчаруваннях, близькою йому була самоіронія. У власних творах і проповідях він показував, що «дорога до Бога – це зручна автострада, котра проте насичена поворотами і гострим камінням гірської стежки» (С. Грабовський, фрагмент із «Біографічної ноти»).

Найгарніше писав про любов, яка «не затуляє собою», про любов, «щоб світ можна було бачити». Майже кожен знає його слова, котрі цитують найчастіше: «Поспішаймо любити людей, вони так швидко відходять». Ксьондз Ян так говорив про цей вислів: «Натрапляю на ці слова в некрологах. Часто без мого прізвища, але й так тішуся, бо найважливіше те, що написав, а не те, що я це написав. Потрібно поспішати з любов’ю до інших не лише тому, що нам загрожує розставання з кимось близьким через смерть, а тому, що люди залишають одне одного тоді, коли життя мчить на повній швидкості. Вони змінюють партнерів, залишають сім’ї, прирікають близьких на самотність. Можливо, ці розставання трапляються, бо ми, власне, запізнилися продемонструвати почуття, ми мало кохали, ми не дали відчути близькій особі, що вона виняткова. Бо в житті найважливіше саме життя. А вже потім – любов. Насправді йдеться про любов. Ми прагнемо її від народження й до смерті. Незалежно від того, чи ми немовлята чи старші люди, незалежно від віку ми хочемо бути коханими й дарувати любов. Різні бувають її види: любов до Бога, молодих закоханих, матері до дитини, дідуся до онука, професора до учнів. Є не тільки страждання молодого, але й старого Вертера. Людина відчувала б себе ошуканою, коли б не зустріла любові. Дехто дивувався, чому старий ксьондз пише про любов. Однак це була моя тема. І зараз, коли я вже пишу менше, сам люблю ці вірші читати», – додавав він із посмішкою.

Він любив природу. Вона завжди була його великою любов’ю та постійною темою для віршів. Ксьондз із радістю читав книги про природу, збирав трави. Він писав у своїх віршах: «Бачу чари шпака, іволги, дикого кролика, німецького дратхаара. Це саме світло падає на людей, на польових коників і цвіркунів». Він говорив, що природа – це згадка про рай. Люди самі прирекли себе на вигнання з раю. Можна сказати, що сьогодні, знищуючи природу, ми надалі залишаємо рай.

У книгарнях постійно продаються його поетичні збірки. Усі – бестселери. Ксьондз Ян Твардовський – найпопулярніший сучасний польський поет. Найбільші тиражі книг мають не нобелісти, Мілош або Шимборська, а тихий, скромний ксьондз, капелан, опікун хворих дітей, котрий завжди повторював: «Насправді я не поет, а тільки пишу вірші». Його люблять усі, віряни та невіряни, набожні та грішники, дорослі та діти.

Опрацювала Ядвіга ДЕМЧУК,
учителька, скерована для дидактичної роботи за кордоном
Осередком розвитку польської освіти за кордоном