Він народився 4 квітня 1932 р. у Луцьку. До кінця своїх днів, незважаючи на складну хворобу, допомагав іншим, був поряд із людьми, які потребували підтримки. Зокрема, працював у Карітасі при костелі Матері Божої Помічниці Вірних у Варшаві.
Збігнєв умів об’єднувати друзів, ділився своєю любов’ю до світу, своїм оптимізмом. Із плином часу все більше й більше сумував за краєм свого дитинства – за Волинню. Він мріяв ще раз прогулятися вулицями Луцька, заглянути до костелу, відвідати Стир...
Здоров’я не дозволяло йому реалізувати ці мрії.
Свої спогади під назвою «Моє волинське дитинство» він закінчує словами: «Я родом із Волині, а тут (у Варшаві) я почуваюся переселенцем». «Лучани, як птахи до гнізд, повертаються до свого улюбленого Луцька, – так гарно написала Малгося Земська. – Я вірю, що душа Збишека зараз кружляє над його рідним містом».
Барбара ДЕМБОВСЬКА
