Шопенівський конкурс щоразу доводить до червоного кольору емоції меломанів. Я трохи орієнтуюся в цій темі, адже, як і багато хто, завжди нетерпляче очікую вердикту журі. При нагоді на екрані телевізора, рано чи пізно, з’являється одна з найвідоміших скульптур.

Дубенські католики під час пасхального тридення молилися за мир, згадуючи всіх тих, хто постраждав від війни. До храму вони приходили щодня напередодні Великодня.

Перед святом Воскресіння Господнього на кладовищах в Україні кипить робота, адже за традицією наступної неділі після Пасхи католики і православні відвідують могили своїх предків. Цьогоріч через війну польське кладовище в Голобах могло би залишитися неприбраним, та на допомогу прийшли місцеві жителі.

Українсько-польський фонд «Центр гуманітарної допомоги» діє з перших днів гострої фази російсько-української війни. За цей час організація доставила в Україну десятки вантажів допомоги.

У селі Гайове Ківерцівської громади організували прибирання на польському військовому кладовищі, на якому поховані жителі Пшебража (колишня назва Гайового). Роботи тривали два дні.

«Ті солдати були обідрані. Одного разу мій батько йшов до костелу. Він був одягнений у чорний костюм і хромові чоботи. Радянські солдати кричали йому вслід, що йде заможний буржуй. Насправді наші люди так завжди вдягалися, йдучи до церкви чи костелу. Натомість червоноармійці були майже голі й босі», – згадує 89-річна Лідія Крижановська зі Здолбунова.

Усім нашим Читачам бажаємо спокійних Великодніх свят, сповнених любов’ю та родинним теплом, а також якнайшвидшої перемоги добра над злом.

82 роки тому росіяни зробили «мокру роботу», яка по цей день вкрита ганьбою і соромом – вони здійснили Катинський злочин, убивши на заході Росії і сході України майже 22 тис. польських офіцерів, підофіцерів і прикордонників, ув’язнених під час нацистсько-радянського нападу в 1939 р. Сьогодні вони повторюють своє варварство в Україні – пише американський письменник Аллен Пол, автор відомої книги про Катинський розстріл.