«Є такі місця, де земля пам’ятає більше, ніж каміння, а тиша промовляє більше, ніж слова. Костюхнівка – саме таке місце», – сказав отець Марцін Цєсєльський під час вшанування 110-ї річниці битви Польських легіонів під Костюхнівкою та 15-річчя Центру діалогу «Костюхнівка».

Костюхнівка на Волинському Поліссі пам’ятає запеклі бої, плекання традицій, роки забуття, відновлення кладовищ, харцерські табори, численні урочистості та роботу волонтерів.

Уже багато років це місце притягує та об’єднує людей із різних середовищ. 22 серпня вони прибули на Польський воєнний цвинтар у Польському ліску поблизу Костюхнівки, щоб узяти участь у заході з нагоди 110-ї річниці битви Польських легіонів та 15-річчя заснування Центру діалогу «Костюхнівка». Подію організували Лодзька хоругва Спілки польського харцерства, Центр діалогу «Костюхнівка» та фундація «Центр діалогу Костюхнівка».

«Хто хоч раз приїде до Костюхнівки, той залишить тут своє серце», – сказала воєвода Лодзького воєводства Дорота Риль, під почесним патронатом якої відбувся захід у Польському ліску. Разом із нею прибула делегація Лодзького воєводства. Також були присутні Генеральна консулка Республіки Польща в Луцьку Анна Новаковська, заступник голови Волинської обласної ради Григорій Пустовіт, Маневицький селищний голова Олександр Гаврилюк, директор школи в Костюхнівці Василь Давидюк, молодь із харцерського загону «Волинь» та представники інших польських організацій, які діють в Україні.

Месу за загиблих солдатів відправив отець Марцін Цєсєльський, настоятель римо-католицької парафії в Маневичах. Йому співслужили настоятелі костелів у Вараші та Сарнах, отці Василь Плахотка та Ярослав Пяста.

У битві під Костюхнівкою, яка відбулася 4–6 липня 1916 р., уперше разом у бій вступили всі три бригади Польських легіонів, які прикривали відступ австро-угорських військ під час так званого Брусиловського прориву.

Як підкреслив Марцін Шмая з Лодзької хоругви Спілки польського харцерства, наступні події показали, що це був важливий історичний та політичний момент, який призвів до відновлення незалежної польської держави.

«Битва під Костюхнівкою принесла нам свободу, адже вже через три місяці після неї було підписано акт про створення Королівства Польського, а через два роки Польща відновила незалежність», – сказала воєвода Дорота Риль.

Бої під Костюхнівкою увічнено на Могилі невідомого солдата у Варшаві. Щороку 11 листопада там ставлять Вогонь Незалежності, який харцери привозять велоестафетою із цвинтаря польських легіонерів у Костюхнівці.

«Це не лише минуле, а й сьогодення, а насамперед наше майбутнє, бо без пам’яті про те, що тут відбулося, ми не будемо тими, ким маємо бути», – наголосила Анна Новаковська, Генеральна консулка РП у Луцьку.

Цвинтар у Польському ліску в Костюхнівці закладено восени 1915 р., під час перших боїв легіонів. Згодом тут хоронили загиблих у битві 4–6 липня 1916 р.

«У Польському ліску поховані також польські воїни, ексгумовані та перенесені із Колок, де вони загинули під час волинської кампанії 1915–1916 рр. Вони спочивають тут із 2004 р., про що нагадує один із пам’ятних стовпів, подібний до тих, які звели у 30-х рр.», – зазначив Марцін Шмая. У 2015 р. тут перепоховали польських легіонерів і солдатів австро-угорської та російської армій, які загинули в 1915–1916 рр. під Польською горою.

Могила воїнів, які загинули в Колках

Могила воїнів, які загинули під Польською горою

Майже 30 років на цвинтарі Польських легіонів на Волинському Поліссі, доглянуті за часів Другої Речі Посполитої, а потім забуті, приїжджають харцери з Лодзького воєводства та волонтери з різних куточків Польщі. Історія відновлення кладовища поблизу Костюхнівки пов’язана з листом, який надіслав у 90-х рр. Олександр Гаврилюк – тодішнім директор місцевої школи, а сьогодні Маневицький селищний голова. У ньому він сигналізував, що це надзвичайно важливе для поляків місце пам’яті поступово занепадає.

«У 1997 р., коли вони приїхали сюди вперше, не було цих стовпів із написами, базальтової огорожі, хрестів і каплички. Були лише земля, сосни та уламки бетонних надгробків, які виступали із землі. І між цими залишками надгробків ходили, уважно оглядаючи все, кілька людей. Серед них були Ярослав Гурецький та Олександр Гаврилюк», – згадував Марцін Шмая.

Ярослав Гурецький – багаторічний комендант харцерських таборів на Волині, з 2011 р. – директор Центру діалогу «Костюхнівка». Саме під його керівництвом харцери відновили численні цвинтарі Польських легіонів на Волинському Поліссі й протягом багатьох років доглядають за ними. На сторінках «Волинського монітора» він регулярно публікує щорічні підсумки харцерської діяльності на Волині.

Доглядаючи кладовища, харцери запрошували до Костюхнівки нових людей, щоб зацікавити їх цим місцем. У 2008 р. сюди приїхала тодішня воєвода Лодзького воєводства Йоланта Хелмінська. Тоді вона запитала Ярослава Гурецького, чим могла би допомогти, а він у відповідь поділився ідеєю щодо колишньої польської школи в Костюхнівці. Незабаром сюди прибули фахівці, які взялися за реконструкцію цієї споруди для потреб Центру діалогу «Костюхнівка». Відкриття осередка відбулося у 2011 р.

«15 років Центру діалогу «Костюхнівка» – це 15 років творення простору, де пам’ять може привести до зустрічі, зустріч – до розуміння, а розуміння – до миру. Сьогодні ми дякуємо харцерам за пам’ять, службу, догляд за могилами. Пам’ять, яка не веде до служіння, стає лише спогадом. Пам’ять, яка веде до відповідальності, стає спадщиною. Це спадщина Костюхнівки», – сказав отець Марцін Цєсєльський.

На жаль, через війну до Костюхнівки зараз не приїжджає харцерська молодь із Польщі, складніше стало набирати й дорослих волонтерів. Незважаючи на це, впорядкування цвинтарів легіонів триває. У ньому беруть участь волонтери з різних куточків Польщі, а також польські організації та місцеві партнери, харцери з загону «Волинь» та молодь, яка приїжджає до Центру діалогу «Костюхнівка» в рамках різних проєктів. Цього року на цих кладовищах працювала харцерська команда, до якої увійшли люди з Лодзі, Згежа, Легіонова, Варшави тощо. Місця пам’яті прибирала й молодь, яка брала участь у Літній школі польської мови, організованій Українсько-польським союзом імені Томаша Падури.

Учасники пам’ятного заходу в Костюхнівці у своїх промовах не оминули теми сучасної війни та підтримки України. Одним із результатів багаторічної діяльності костюхнівської родини сьогодні є, зокрема, гуманітарні вантажі, які її представники привозять для українських військових та цивільного населення.

Текст і фото: Наталя Денисюк