Села Навіз у Рожищенському, Верба у Володимир-Волинському чи Мельники в Шацькому районі – це лише кілька населених пунктів серед багатьох волинських сіл, через які у вересні 1939 р., після нападу Червоної армії на Польщу, пролягла лінія фронту.

На волинських полях до сьогодні є багато безіменних, найчастіше нічим неозначених могил солдатів Корпусу охорони прикордоння (КОП), котрі в 1939 р. протистояли радянській навалі. Інакше виглядає ситуація в Мельниках, де ще у 2002 р. відбулася ексгумація та перепоховання на місцевому кладовищі тіл 18 офіцерів КОП. Спочатку тут поставили тимчасовий хрест, а згодом встановили памʼятник. Пізніше перепоховали біля нього останки ще восьми солдатів КОП.

22 вересня на кладовищі в Мельниках зібралися представники Надбужанського відділу прикордонної служби РП, Рівненської застави Луцького прикордонного загону, Генерального консульства РП у Луцьку, Добровільних загонів праці з Любліна, органів влади Шацького району, Волинського «Меморіалу» імені Василя Стуса, місцеві мешканці та студенти-полоністи з факультету філології та журналістики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.

«Прочитаймо разом полуденну молитву «Ангел Господній» і вшануймо всіх, хто поклав своє життя на вівтар Батьківщини, обороняючи нашу свободу і свободу інших народів», – сказав настоятель римо-католицької парафії Пресвятої Трійці в Любомлі Ян Бурас, який разом із настоятелем церкви Святої Анни в Мельниках провів спільне богослужіння.

Серед місцевих мешканців, які прийшли вшанувати пам’ять загиблих, була й 75-річна Ярина Гайдучик, батько якої зник безвісти на війні. Що відчувають рідні солдатів, які не повернулися з війни, можна зрозуміти з її слів. «Мати всьо врем’я ждали батька. Скрізь писали, надіялися, що живий. Вони прожили 100 років і три місяці й до останнього дня ждали батька. І ми, діти, ждали», – зі сльозами на очах розповідала пані Ярина.

Консул Марек Запур подав ідею, щоб наступного року організувати приїзд до Мельників рідних похованих тут солдатів КОП, адже прізвища офіцерів відомі завдяки знайденим при них документам.

Після богослужіння присутні поклали квіти й вінки біля памʼятника та запалили лампадки на кожній могилі, а потім молодь взяла участь у пробігу пам’яті.

«До котрого класу ходите?» – запитала я дітей із місцевої школи, що готувалися до пробігу. «До восьмого, п’ятого, десятого, одинадцятого», – дружно відповіли вони. Учасники одягнули футболки з логотипами організаторів та назвою пробігу – «Дорога до миру». Символічну дистанцію 1939 м, окрім учнів місцевої школи, подолали місцева молодь, студенти з Луцька та делегація Добровольчих загонів праці з Любліна. Траса пробігу пролягла від кладовища до центру села. На переможців, наймолодшого й найстаршого учасників, навіть на учасника, котрий прибіг останнім, чекали відзнаки, які вручили в місцевому Будинку культури. Перед тим, щоправда, всі присутні долучилися до ще однієї акції, яка, як і пробіг, уже стає традицією: вони посадили в центрі села дерева памʼяті.

Під час заходу голова Шацької райдержадміністрації Василь Голядинець розказав присутнім про інцидент, котрий стався в Мельниках наприкінці грудня 2017 р. «Вандали, підігріті коштами нашого східного сусіда, зробили шкоду на могилах солдатів КОП», – зазначив він. На початку цього року українські спецслужби знайшли виконавців акту вандалізму (були понищені хрести на могилах солдатів КОП та облитий фарбою памʼятник), а меморіал після інциденту із власної ініціативи впорядкували місцеві мешканці, не чекаючи сторонньої допомоги.

Справжнім відкриттям для присутніх у залі стала розповідь Василя Забродоцького – уродженця Мельників, нині мешканця Володимира-Волинського. Він привіз свідчення про те, як розгорталися події в ті трагічні дні битви за Шацьк. За переховування польських військовослужбовців, яким вдалося уникнути полону, червоноармійці погрожували місцевим жителям розстріляти всю сімʼю, а то й спалити село. Василь Забродоцький поділився розповіддю своєї матері про розстріл польського майора, котрий перед тим залишив під іконами в одній із місцевих хат фуражку, «щоб не потоптали польського орла». Після того енкаведисти повели в колоні роззброєних та роздягнутих до білизни полонених, вишикуваних по шість осіб. За свідченнями іншої місцевої жительки, дорогою польські офіцери почали саботаж. Тоді енкаведисти вивели їх із колони й розстріляли. Саме вони, як зазначив Василь Забродоцький, перепоховані нині на місцевому кладовищі.

«Схід і Захід ділили не Польщу, вожді долі кроїли людські», – підсумував Василь Забродоцький, зачитавши присутнім власний вірш, присвячений трагічним подіям у Мельниках та розстріляному польському майору. Він також подарував консулу Мареку Запуру знайдену наприкінці 70-х років його матірʼю медаль за десятилітню службу, яка належала невідомому польському військовослужбовцю. Марек Запур, у свою чергу, передав цю нагороду підполковнику Роберту Брихліку, коменданту Дорогуського загону Надбужанського відділу Прикордонної служби РП, оскільки Прикордонна служба РП є спадкоємицею КОП. «Може, вдасться ідентифікувати особу, відзначену цією медаллю. Якщо буде можливість знайти кого-небудь із рідних, то ми віддамо цю медаль. Поки передамо її до Зали памʼяті Прикордонної служби», – зазначив підполковник Роберт Брихлік.

Насамкінець на сцені Будинку культури виступили народний ансамбль «Молодички» із Шацька та народна аматорська хорова капела «Злагода» Луцької міської організації Всеукраїнського об’єднання ветеранів.

Заходи вшанування пам’яті загиблих солдатів КОП відбулися в Мельниках з ініціативи громадської організації «Форум українських журналістів» (Луцьк) і Добровільних загонів праці (Люблін) за підтримки Генерального консульства РП у Луцьку.

Наталя ДЕНИСЮК
Фото авторки

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

«ПОЛОНЕНІ ВЕРЕСНЯ 1939-ГО»: ВИЙШЛО ДРУКОМ ДРУГЕ ВИДАННЯ