Колишнє містечко Порицьк, теперішнє село Павлівка Іваничівського району на Волині, вчергове стало місцем спільної молитви. Поляки та українці вже не один рік збираються тут разом помолитися за загиблих під час трагічних подій 1943 р. – як за місцевих жителів, так і за всіх волинян.
Так розпорядилася доля, що саме Павлівка стала місцем-символом. 11 липня 1943 р., у неділю, яка потім отримала назву «Кривава», і наступного дня в тодішньому Порицьку українські націоналісти вбили близько 200 поляків. Лише через 60 років на окраїні села спорудили пам’ятник невинно загиблим, який 11 липня 2003 р. спільно відкрили президенти Леонід Кучма і Олександр Квасневський. Символічний акт примирення польського та українського народів увіковічнила пам’ятна стела, під якою в цю трагічну дату проводять поминальні молебні.
11 липня цього року пам’ятник польсько-українського примирення знову став місцем молитви і вшанування загиблих. Після хвилини мовчання з короткою промовою виступив Надзвичайний і Повноважний Посол Польщі в Україні Бартош Ціхоцький. Представник польської держави не оминув гострих проблем, які були й існують сьогодні між Польщею й Україною, серед них – заборона ексгумації та перепоховання останків загиблих поляків, а також заборона в’їзду на територію України людям, які опікуються польськими місцями пам’яті в Україні.
«Мені б дуже не хотілося, щоб чергові жести з польського боку закінчувалися пошуками українською владою чергових претекстів, щоб залишити чинними рішення, які неможливо узгодити з дуже популярним в Україні закликом стосовно нас: «Прощаємо і просимо прощення». Одвіку ми живемо – поляки й українці – разом. І ще багато століть ми будемо жити разом. Ми стоїмо перед спільними викликами й загрозами, сьогодні це передусім агресивна політика Росії. Це економічні наслідки пандемії коронавірусу, це кліматичні зміни. Так склалося, що я в липні вже був на Донбасі, охопленому пожежами, буду на заході України, постраждалому від повеней – всюди ми стараємося нести допомогу. Ми стоїмо перед величезним спільним завданням – захист життя, захист сім’ї. Успіхи ми можемо здобути тільки разом, а кожна поразка буде спільною […] Заявляю від імені Республіки Польща: ми прагнемо взаєморозуміння з Україною і віримо, що воно відбудеться», – сказав Бартош Ціхоцький.
Далі до присутніх звернувся голова Павлівської об’єднаної територіальної громади Андрій Сапожник, який відзначив: «Нам потрібно знайти взаєморозуміння та прощення заради майбутнього. Ми повинні працювати спільно, щоби такі трагічні події більше ніколи не відбувалися».
Потім ієрархи Римо-католицької церкви України та Православної церкви України – єпископ-ординарій Луцької дієцезії Віталій Скомаровський, єпископ-сеньйор Одесько-Сімферопольської дієцезії Броніслав Бернацький та владика Матфей, єпископ Володимир-Волинський і Турійський, – помолилися за жертв Волинської трагедії.
Після молитви та покладання квітів і вінків усі учасники вирушили на православне, а потім на католицьке кладовище.
Біля православної каплиці та на місці, де колись у Порицьку стояв костел, відбувся екуменічний молебень. Молилися разом, польською та українською, лунали «Anioł Pański» та «Вічная пам’ять».
Співав також невеликий православний хор. Учасників пам’ятних заходів і молебня загалом було мало, з огляду на карантинні обмеження.
Молебень закінчився покладанням вінків та благословенням.
Наступного дня, в неділю, 12 липня, в луцькому кафедральному соборі Святих Апостолів Петра і Павла відбулася жалобна меса. Взагалі-то неділя у християн – це святкування Воскресіння Господа Ісуса Христа, тобто це радісна урочистість, але із цієї траурної нагоди Апостольський Престол уділив спеціальний дозвіл проводити в другу неділю липня поминальну месу й використовувати в ній чорні, траурні ризи. Традиційно у вівтарі костелу розмістили хрести, які символізували неіснуючі могили загиблих.
Під час богослужіння хор виконував традиційні латинські співи меси-реквієму, а розпочалася служба поминальною молитвою «Requiem aeternam dona eis, Domine, et lux perpetua luceat eis» («Вічне спочивання дай їм, Господи, і світло віковічне нехай їм світить»).
У месі, крім нечисленних вірян храму, працівників Генерального консульства РП у Луцьку на чолі з Веславом Мазуром і Надзвичайного і Повноважного Посла РП в Україні Бартоша Ціхоцького, взяли участь представники полонійних товариств, що діють у Луцьку.
Цього ж дня Посол РП в Україні Бартош Ціхоцький та консул РП в Луцьку Пьотр Матусяк разом з отцем Степаном Шомонкою зі Степані запалили також лампади на католицькому цвинтарі в Гуті Степанській (нині Гута в Костопільському районі на Рівненщині).
Текст і фото: Анатолій ОЛІХ
