Берестечко: POST SCRIPTUM
Статті

Триста шістдесят років тому поля під Берестечком були рясно скроплені людською кров’ю. «Ненависть вросла у серця і отруїла кров побратимів», – так описував тодішні часи безсмертний Сенкевич. 28 червня 1651 року розпочалася одна із найбільших битв Європи XVII століття, яка була переломним моментом боротьби під час козацьких воєн.

Нині вважається, що польсько-козацьку війну розпочав Богдан Хмельницький, шляхтич, син чигиринського підстарости, писар Запорізького війська. Ображений відмовою польського короля врегулювати особистий конфлікт із Даніелем Чаплинським, відчув кривду, нанесену власним амбіціям, і підняв бунт навесні 1648 року. Повстання Хмельницького, котрий був обраний запорізьким гетьманом, похитнуло основи Речі Посполитої. У часовій перспективі можемо ствердити, що причиною козацького бунту, в основному, був суспільно-економічний чинник. Для Речі Посполитої відсутність керівництва над коронним військом, політичні заворушення, викликані смертю Владислава IV, призвели до втрати контролю над більшістю території України. Козацько-татарські війська підходили аж під Львів та Замость.

Польське військо зазнало дошкульних поразок під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями. Козацько-татарський наступ був затриманий завдяки героїчній обороні Збаража. Новообраний король Ян Казімєж, стоячи під Берестечком на чолі об’єднаних литовсько-польських сил, загородив дорогу козаччині, що йшла на завоювання Речі Посполитої.

Перемога, здобута на берестецьких полях, була величезною, однак не змогла послабити наслідків попередніх поразок і не мала вирішального впливу на подальші події. Криваві змагання продовжувалися і надалі. Багато людей загинуло у цих війнах і Україну протягом багатьох років спустошували вогнем і мечем. «Спустошено Річ Посполиту, - писав Сенкевич, – спустошено Україну. Вовки вили на згарищах колишніх міст, а колись квітучі краї були, немов велика гробниця (…)».

У цій великій війні не було переможця – програли усі. Програла Річ Посполита, програли козаки та амбітний Хмельницький із Козацькою радою, підписуючи договір із царською Росією. Хмельницький від імені козаків присягнув цареві у церкві про вірне підданство і отримав декрет на отамана, як доказ царської ласки.

Російський цар із династії Романових Олексій І Михайлович 27 березня 1654 року видає привілеї для Запорізького війська, в якому не може бути й мови про самовизначення і самостійність. Запоріжжя віддавалося під російське панування.

Козацька справа, в основному, була вирішена. Народ повертався до панщини, козаки займали становище підкореної шляхти. Їх права і воля залежали від ласки деспотичного царського уряду. Річ Посполита втрачала Україну. Цей красивий і багатий перед війною край попав під довговічне московське панування.

Козаччина втратила те, що найбільше любили козаки – Волю.

 

Валентин ВАКОЛЮК

 

P.S. У 1910-1914 роках стараннями російської влади під Берестечком з’явився музей-заповідник під назвою «Козацькі Могили». Цілісність цього меморіального комплексу творять церкви св. Михайла та св. Григорія, дзвіниця, а також колишній монастирський будинок, у якому нині знаходиться музей. Ідея створення цього комплексу була далека від засад християнського служіння та моральності. Її головним завданням було утвердження в українському суспільстві антипольських настроїв, зміцнення однобічного проросійського бачення польсько-українських відносин і прищеплення поколінням українців переконання про правильність союзу із Москвою. Царській владі, а пізніше і радянській, не прийшло до голови поставити у Батурині принаймні дерев’яний хрест у пам’ять про знищених російським військом українців.

Незалежні європейські країни, такі як Україна та Польща, які мають багато століть спільного минулого, нині мають можливість змінити формат берестечкового мучеництва і закрити сумний для обох народів розділ Історії. Прийшов найвищий час, щоб під Берестечком, на рівні президентів наших обох держав, подати один одному руку і прочитати спільну молитву над полеглими. Ми повинні згадувати це поле битви як приклад народної приказки: «Коли б’ються двоє, то третій користується із цього».

Схожі публікації
Запрошення на вебінар про стандарти діяльності добровільних пожежних команд
Статті
Представництво Фонду міжнародної солідарності в Україні запрошує представників українських громад, добровільних пожежних команд та всіх зацікавлених на вебінар «Початок дорослої розмови про стандарти діяльності добровільних пожежних команд».
26 червня 2026
Польські фразеологізми: Навіщо це мені?
Статті
Ось питання, яке в середній школі лунає частіше, ніж шкільний дзвінок. Може навіть скластися враження, що цей вираз – неофіційне гасло учнів, написане невидимими чорнилами на кожній парті. Навіщо мені історія? Навіщо хімія? Навіщо польська мова, фізика, географія і біологія?
26 червня 2026
«Польська без кордонів». Фундація «Свобода і демократія» приймає заявки
Можливості
Інститут розвитку польської мови оголосив новий грантовий конкурс «Конкурс 5. Польська без кордонів – підтримка інших форм викладання польської мови». У зв’язку із цим фундація «Свобода і демократія» розпочала прийом заявок від партнерів та виконавців спільних проєктів.
25 червня 2026
Римо-католицька катедра в Луцьку відзначатиме 35-ліття повернення храму католикам
Події
Римо-католицька парафія Святих Апостолів Петра і Павла в Луцьку запрошує на святкування 35-ліття повернення храму католицькій спільноті. Рішення передати кафедральний собор законному власнику виконавчий комітет Волинської обласної ради прийняв 25 червня 1991 р.
25 червня 2026
Польський інститут книги проводить конкурс підтримки перекладів
Можливості
Інститут книги в Польщі оголосив другий у 2026 р. набір на програму ©Poland, у рамках якої надасть гранти на підтримку перекладів польської літератури іншими мовами.
24 червня 2026
Лист до редакції: Антоній Вітчак – мій прадід
Статті
«Дякую за те, що нагадали цю забуту історію. Антоній Вітчак – мій прадід. Завдяки вам через 86 років нарешті стало відомо, що саме з ним сталося», – написав до редакції «Волинського монітора» Вітольд Зайонц із Польщі.
24 червня 2026
У Пужниках розпочався черговий етап пошукових робіт
Події
22 червня розпочалися пошукові роботи з метою виявлення поховання жертв злочину в Пужниках (нині Тернопільська область). Фінансування робіт здійснюється в рамках програми Міністерства культури та національної спадщини Республіки Польща «Місця національної пам’яті за кордоном».
23 червня 2026
Репресовані волинські поляки: Олександр Тухольський, начальник в’язниці
Статті
Олександра Тухольського, начальника в’язниці в Каліші, працівники НКВД арештували 26 жовтня 1939 р. Його на вулиці Луцька впізнала колишня засуджена, яка відбувала покарання в очолюваному Тухольським пенітенціарному закладі.
22 червня 2026
У Луцьку для дітей організували «Пікнік з рятувальниками»
Події
19 червня в центральному парку Луцька відбувся «Пікнік з рятувальниками». У спеціально облаштованих зонах діти могли приміряти форму працівників ДСНС, спробувати свої сили на смузі перешкод, навчитися працювати з металошукачами і накладати турнікет, дізнатися, навіщо пожежники використовують дрони.
20 червня 2026