100 років тому, 15 листопада 1916 р., помер Генрик Сенкевич, польський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури.
Генрик Сенкевич народився 5 травня 1846 р. у Волі Окшейській на Підляшші в зубожілій шляхетській сім’ї гербу «Ошик». По лінії батька рід походив від татар, котрі оселилися в Литві в XV і XVI ст. Родина Сенкевичів кілька разів переїжджала з місця на місце, доки в 1861 р. назавжди оселилася у Варшаві.
У гімназії майбутній письменник не мав високих оцінок, найкраще справлявся із гуманітарними предметами. Велике враження на нього справили книги Гомера, Міцкевича, Словацького, Вальтера Скотта та Олександра Дюма. Щоби матеріально підтримати сім’ю, дев’ятнадцятилітній Генрик найнявся гувернером до родини Вейгерів у Плонську. Відповідно до батьківської волі здав екзамени на медичний факультет Головної варшавської школи. З часом він передумав і розпочав навчання на юридичному факультеті, а потім вже остаточно перейшов на філологічно-історичний факультет.
У 1869 р. Сенкевич дебютував у ролі журналіста, публікуючись у «Тижневому огляді». Під псевдонімом Літвос він дописував до «Польської газети» та «Ниви».
Його перші твори: «Даремно» (1871 р.), «Гуморески з портфеля Ворошилли», «Старий слуга» (1875 р.), «Ганя» (1876 р.) та «Селім Мірза» (1877 р.).
У 1876–1878 рр. Сенкевич подорожував Сполученими Штатами. До цього періоду належать «Листи з подорожі», надруковані в «Польській газеті», та «Замальовки вугіллям».
У 1881 р. Сенкевич одружився на Марії Шеткевич. У них народилися двоє дітей. Марія після чотирьох років спільного життя померла від туберкульозу.
У 1882 р. письменник почав співпрацювати з газетою «Слово», в якій у 1883–1884 рр. публікував «Вогнем і мечем». Цей роман отримав величезний успіх у читачів. Першу частину «Потопу» як різдвяний подарунок надрукував краківський «Час» 23 грудня 1884 р., днем пізніше – варшавське «Слово», а 25 грудня – «Познанський часопис».
У 1895 р. був написаний роман «Quo vadis», який здобув величезний успіх не лише в Польщі, а й за кордоном. Його переклали багатьма мовами.
Через рік Сенкевича – першого поляка (!) – відзначили Нобелівською премією в галузі літератури за «видатні досягнення у сфері епосу».
Після початку Першої світової війни Сенкевич виїхав до Швейцарії, де разом із Ігнацієм Падеревським заснував Швейцарський генеральний комітет допомоги жертвам війни у Польщі. Помер 15 листопада 1916 р. у Веві, де й був похований. У 1924 р. його останки урочисто перенесли до варшавського кафедрального собору Святого Яна.
За матеріалами dzieje.pl
Переклад на українську: Monitor Info
