Римо-католицькій парафії Рівного – 25 років
Статті

Унаслідок переслідувань римо-католицької Церкви та польського населення зі 170 костелів, що знаходилися на території Волині до початку Другої світової війни, на початок 60-х рр. ХХ ст. не залишилося ні одного, який би діяв.

Римо-католики Рівненщини були вимушені для участі у святій месі їздити за 100–200 км до Полонного, Кременця та Львова, єдиних міст Західної України, де тоді діяли костели. Світове релігійне життя зрушилося з місця 16 жовтня 1978 р., коли папський престол посів Ян Павло ІІ. За часів перебудови та наступного розпаду радянської імперії активізувалося також суспільно-релігійне життя серед католиків Рівного.

Під кінець 80-х рр. ХХ ст. в Рівному почала формуватися парафіяльна рада, так звана двадцятка. Велику роль в організації громади відіграли візити й богослужіння в Рівному ксьондза Антонія Андрущишина. До парафіяльної ради увійшли подружжя Хелени та Юліуша Багінських, Анелі й Вацлава Букляревичів, Валентини і Мирослава Лукомських, а також Гелена Лещова, Леонард Маркевич, Анна Пухальська, Ядвіга Білецька та інші. Парафіяни складали листи-звернення до уряду в Москві, Києві, до чиновників у Рівному з вимогою повернути вірянам їхню власність, тобто рівненські костели, зокрема колишній парафіяльний Народження Пресвятої Діви Марії і Святого Антонія Падуанського, а також колишній гарнізонний храм. Прохання вірян почули не одразу. Доводилося Мирославу Лукомському, Вацлаву Букляревичу (нині покійним), Леонарду Маркевичу та Юзефу Кулаковському разом з ініціативною групою оббивати пороги державних установ і продовжувати писати листи в різні інстанції.

Першим приміщенням, наданим для потреб новопосталої римо-католицької парафії в Рівному, був Будинок учителя. Правити службу в ньому дозволялось у неділю, спочатку римо-католикам, а після них протестантам. Так продовжувалось близько двох років. Спочатку чисельність парафіян була дуже невеликою, заледве 30–50 осіб. Першим головою парафіяльної ради обрали Леонарда Маркевича. Службу Божу приїжджали правити Антоній Андрущишин, Станіслав Широкорадюк та інші священики. В 1990 р. громада дочекалася повернення колишнього гарнізонного костелу Святих Петра і Павла, який складався з двоповерхової спортивної зали та прибудованої майстерні. Після довгих років перерви Різдво 1990 р. святкували в костелі!

На початку січня 1991 р. парафію під постійну опіку прийняв ксьондз Владислав Чайка. Спочатку влада повернула частину приміщення, і богослужіння відбувалися або на першому, або на другому поверсі. Напередодні серпневих подій у Москві 1991 р. парафіяни отримали спільний дозвіл від місцевої та військової влади на використання приміщень костелу. Повністю влада звільнила костел 1 жовтня 1991 р. У той день у звільнених приміщеннях провели службу Божу за участі представників обласної та міської влади, а також командира Рівненського військового гарнізону. 27 жовтня Рафаїл Керницький, єпископ львівський, освятив костел. Прибудову до костелу парафіянам віддали в червні 1992 р. Наступним головою парафіяльної ради обрали Мирослава Лукомського, який керував нею до кінця свого відданого Церкві життя. Ксьондз Владислав Чайка й парафіяни самовіддано взялися відновлювати костел, а роботи було дуже багато. Владислав Чайка організував матеріальну допомогу з Янова Любельського та інших міст Польщі. Дякуючи його натхненній, самовідданій і багаторічній праці, парафія зросла й костел Святих Петра і Павла та Божого Милосердя, а також прилегла територія з парафіяльним будинком набули сучасного вигляду.

У липні 1991 р. парафіяни Рівного та декілька осіб зі Здолбунова оголосили голодування під костелом Святого Антонія з вимогою повернути храм відповідно до вимог чинного законодавства. До костелу Святого Антонія від храму Святих Петра і Павла рушила процесія парафіян із великим залізним хрестом. Його встановили біля костелу. Там тоді відбувалися щоденні служби Божі. Мешканці Рівного підтримували вимогу повернення храму, підходили, розпитували про те, що діється, парафіяни майже постійно перебували під костелом і своєю присутністю підтримували учасників голодування. Були, як згадують очевидці, і спроби провокацій зі сторони одного з колишніх комсомольських діячів. Із початком путчу в Москві, 19 серпня 1991 р., парафіяни припинили голодування.

Від моменту проголошення незалежності України життя римо-католицької громади Рівного поступово змінилося в кращу сторону. Парафіянами храму є не тільки поляки, а й українці, росіяни та інші представники багатонаціональної України. Рівненська парафія Святих Петра і Павла та Милосердя Божого власними прагненнями та досягненнями посідає своє місце у християнській спільноті України. Вдячність Богу, любов до ближнього, милосердя, надія на майбутнє допомагають будувати новий костел в Рівному, впевнено дивитися в майбутнє та пам’ятати історію рідної парафії.

Вацлав БУКЛЯРЕВИЧ, Рівне
Фото надав автор

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Схожі публікації
Родинний великодній майстерклас у Товаристві Тадеуша Костюшка
Події
У рамках підготовки до Великодня Товариство польської культури імені Тадеуша Костюшка, яке діє в Луцьку, організувало для учнів суботньо-недільної школи та членів їхніх сімей родинний великодній майстерклас.
20 березня 2026
Учні Луцької громади декламували польську поезію. На фіналістів чекає обласний етап конкурсу
Події
У Луцьку відбувся міський етап XXXI Конкурсу виразного читання імені Юліуша Словацького. Його учасники декламували твори польських поетів, зокрема патрона конкурсу, а також Антонія Слонімського, Данути Вавілов, Чеслава Кур’яти та отця Яна Твардовського.
20 березня 2026
«LEGIO Волинь»: у Луцьку втретє відбудеться фестиваль популярної історії
Події
ГО «Ідеалісти» спільно з подієвою агенцією «Рожевий табурет» та факультетом історії, політології та національної безпеки Волинського національного університету імені Лесі Українки організовує третій щорічний фестиваль популярної історії «LEGIO Волинь».
20 березня 2026
На Тернопільщині знешкодили залишки ворожої ракети Х-101, знайдені посеред поля
Події
Уламки ворожої ракети між населеними пунктами Кам’янка та Романівка в Тернопільському районі виявив під час польових робіт місцевий житель. Про небезпечну знахідку чоловік повідомив на спецлінію поліції.
19 березня 2026
Крашевський у Волинському музеї
Статті
19 березня минає чергова річниця смерті Юзефа-Ігнація Крашевського, видатного польського письменника, який значну частину свого життя провів на Волині. Пропонуємо вашій увазі статтю археолога, музейника і краєзнавця Яна-Юзефа Фітцке «Пам’ятки Юзефа-Ігнація Крашевського у Волинському музеї», опубліковану в № 5 «Землі Волинської» за 1939 р.
19 березня 2026
Нововолинськ: чергова російська атака на енергооб’єкт у громаді
Події
Під час вечірньої повітряної тривоги 18 березня зафіксовано влучання в енергооб’єкт біля Нововолинська. Про це Нововолинський міський голова Борис Карпус.
18 березня 2026
Центр східноєвропейських досліджень з Варшави знайомить українських студентів з історією Польщі
Події
16–18 березня викладачі Центру східноєвропейських досліджень Варшавського університету провели у Волинському національному університеті імені Лесі Українки гостьовий цикл лекцій під загальною назвою «Історія та культура Польщі – давня й сучасна».
18 березня 2026
На Рівненщині знайшли нерозірвані бойові частини російських ракет
Події
Під час польових робіт у Рівненській області знайшли нерозірвані бойові частини ворожих ракет. Їх знешкодили вибухотехніки поліції.
18 березня 2026
Польські фразеологізми: Патріотизм як палиця в мурашнику
Статті
Патріотизм – це поняття важке, як старий, трохи надтріснутий дзвін, який лунає тільки тоді, коли хтось дійсно відважиться його торкнутися. В теорії це любов до Батьківщини, турбота про громаду, готовність до самопожертви. А на практиці все частіше нагадує старанно режисований спектакль, у якому вдавання більше, ніж змісту, більше заяв, ніж учинків, більше пустих слів і жестів.
18 березня 2026