Як добре, що люди ще прагнуть бути разом – чи то в костелі, чи то на нечисленних товариських вечірках, ділячись оплатком у час Різдва Христового чи яйцем на Великдень, або навіть відвідуючи один одного.
Такі зустрічі збагачують людину, оживляють відчуття приналежності до свого народу й допомагають досягнути душевної рівноваги. Так було й цього разу, коли наша група з п’ятнадцяти осіб поїхала до Шумська. Тамтешня парафія, яку завжди обслуговували кременецькі священики, для нас особливо близька. Шумські парафіяни разом з отцем Лукашем Грохльою запросили нас на недільну месу та оплаткову зустріч.
У Шумську знаходиться велетенський гарний костел, відроджений і відбудований від фундаменту в 1993–2005 рр. Збудований він був у першій половині ХІХ ст. коштом сім’ї Менжинських. Величний, гарної архітектури храм був оздобою всього містечка. В 1985 р. його підірвали за наказом тодішньої влади, розгніваної на мешканців, які не корилися комуністичній системі. Стараннями парафіян та священиків Чеслава Щерби і Тадеуша Мелешка після 10 років тяжкої праці цей костел підвели з руїн. У просторій залі з балконами над пресвітерієм на стінах, які аж сяють білизною, містяться образи Хресної дороги та вертеп зі Святою сім’єю. У вівтарі знаходиться великий образ XVIII ст. «Хрещення Ісуса», який раніше належав колишньому єзуїтському костелу в Кременці. Його вдалося врятувати від знищення й реставрувати. Вся незвичайна, гідна подиву історія цього костелу та витривалість парафіян в ті жорстокі часи – це тема для окремої публікації.
Початок січня був дуже морозним, а в неопалюваному костелі було дуже холодно. Після закінчення святої меси нас почастували гарячим обідом. Шумські господині відомі своєю гостинністю, і ми про неї знаємо не відсьогодні. Спільних тем для розмови не бракувало, адже ми здавна добре знаємося. Коли ділилися оплатком, ми бажали одні одним подальших щирих стосунків і запросили шумчан у гості до Кременця на Великдень.
У розмовах ми згадували й не переставали захоплюватися, ставлячи собі за приклад, самопожертвою та відданістю шумських парафіян, переважно поляків, справі відродження свого храму. Згадували, як у 1993 р. вони гуртом прийшли до міської ради за рішенням комісії у справі будівництва костелу. Тодішній голова відповів їм так: «Ви відбудуєте цей костел, коли в мене волосся на долонях виросте!» Волосся не виросло, а відбудований костел став найкрасивішим об’єктом в околиці. Його відродили завдяки величезним зусиллям і справжньому героїзму людей. Найважливішим фактором тоді була присутність серед вірян відповідного ініціатора, який витривало йшов до мети, незважаючи на труднощі. Був ним ксьондз Тадеуш Мелешко, ще донедавна наш настоятель, а парафіяни, попри те, що їх була неповна сотня, допомагали йому з великим ентузіазмом. Упродовж 10 років вони готували за власний кошт їжу для кожної бригади, незалежно від того, чи це були приїжджі, чи місцеві. Всю роботу організував, опікуючись усіма, Казимир Жуковський, зараз захристиянин. І в день відвідин нами Шумська він щиро нас вітав, перекинувшись із кожним кількома словами.
На подяку господарям ми заспівали колядки в акомпанементі гітари нашого ксьондза Лукаша Грохлі та скрипки Анни Камінської. Щиру подяку й аплодисменти за чудову гостину та прекрасну атмосферу отримали господині – пані Тетяна Каймакан і її подруги.
Ядвіга ГУСЛАВСЬКА,
Кременець
Фото: www.facebook.com/Parafia św. Stanisława Biskupa Męczennika w Krzemieńcu
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: