На Рівненщині готують до друку монографію «Pietas et Litterae». Набутки культурно-освітньої діяльності ордену піарів на Волині (кінець ХVІІ – перша третина ХІХ ст.)».
Її автори – доктор історичних наук, професор кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Рівненського державного гуманітарного університету Руслана Шеретюк і доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри релігієзнавства і теології Національного університету «Острозька академія» Надія Стоколос.
Одним зі свідчень того, що нині в українському релігієзнавстві відбувається переосмислення ролі і значення внеску Римо-католицької церкви, зокрема діяльності членів чернечих орденів, у духовно-культурний розвиток України впродовж кінця ХVІІ – першої третини ХІХ ст., є започаткований на Рівненщині науковий проект. Він передбачає підготовку низки студій, присвячених висвітленню культурницької праці римо-католицьких чернечих орденів на теренах Волині.
У зв’язку з тим, що 2017 р. є ювілейним для римо-католицького чернечого ордену піарів (цьогоріч минає 400 років із часу його заснування), дослідниці вирішили розпочати саме з нього. У рамках реалізації цього задуму вони вже опублікували низку статей. У січні 2017 р. Руслана Шеретюк стала лауреаткою стипендійної програми Музею історії Польщі у Варшаві. Це дасть можливість опрацювати документи та матеріали, що містяться у польських архівах і бібліотеках.
Діяльність римо-католицького чернечого ордену піарів прикметна тим, що головний її вектор полягав (і нині полягає) в навчанні й вихованні дітей і юнацтва. Саме тому, крім трьох традиційних для католицького чернецтва обітниць безшлюбності, бідності і послуху, піари давали ще й четверту – присвятити своє життя справі безкоштовного навчання та виховання дітей. Із цього приводу зауважимо, що в листопаді 1597 р. засновник ордену піарів Святий Йосиф де Каласанс заснував у Римі першу в Європі безкоштовну публічну школу. Вона була доступна для всіх без винятку дітей, незважаючи на їхній суспільний стан, расу чи віросповідання.
На теренах Волині існували три осередки ордену піарів: у Дубровиці, Любешові та Межирічі Корецькому. Їхні школи славилися як взірцеві навчальні заклади краю. Високий науково-педагогічний потенціал викладацького складу, а також належне матеріальне забезпечення стали невід’ємними складовими їх функціонування. Піарські колегіуми очолювали непересічні особистості, котрі зробили вагомий внесок у розбудову освіти та культури Волині. Педагогічні засади навчально-виховної діяльності піарських шкіл на Волині орієнтувалися на кращі досягнення тогочасної європейської освіти і науки.
Фрагмент із неопублікованої книги
Вартісним набутком культурно-освітньої праці ордену піарів на теренах Волині було те, що саме при їхніх осередках виникли перші ботанічні сади в регіоні, які відзначалися значним різноманіттям своїх колекцій. Акцентуємо, що найдавнішим ботанічним садом в Україні був саме сад при Любешівському піарському колегіумі, заснований 1730 р. Його виникнення було безпосередньо пов’язане з потребою реалізації навчальної програми закладу, оскільки до неї входили предмети природничого циклу, зокрема садівництво. Отже, наявність наочного матеріалу, а також шкільного ботанічного саду сприяли високому рівню викладання наук про природу.
Одним із найкращих освітніх закладів на Волині впродовж кінця ХVІІ – першої третини ХІХ ст. був також піарський колегіум у Дубровиці. Завдяки місцевим шляхтичам-фундаторам він мав хороше матеріальне забезпечення, що, у свою чергу, стимулювало його розвиток. Одним із виявів цього стало закладення ботанічного саду з теплицями й оранжереями, а також парку, окремі вікові дерева якого збереглися до наших днів. Його ботанічна колекція була унікальною, оскільки нараховувала 172 види рослин із різних куточків земної кулі.
Розкішний ботанічний сад був теж при піарському колегіумі в Межиричі Корецькому, навчання в якому багато в чому визначило долю одного з його випускників – Вацлава Борейка (1764–1854 рр.). Він не тільки заснував ботанічний сад і парк у своїх володіннях у селі Самостріли, а й сприяв виникненню садів у Висоцьку, Володарці, Мотовиловці та Султанівці. Зрештою, наявні усі підстави для твердження, що ботанічний сад у Самострілах припав до душі його уродженцю, майбутньому всесвітньовідомому українському ботаніку, президенту Академії наук України в 1922–1928 рр. Володимиру Іполитовичу Липському (1863–1937 рр.).
Підсумовуючи, зазначимо, що перші ботанічні сади на Волині виникли наприкінці ХVІІ ст. саме при колегіумах піарів. Вони зробили нині ще недостатньо оцінений внесок у становлення та плекання садово-паркового мистецтва не тільки на теренах Волині, а й далеко поза її межами. Це й був один із вагомих внесків римо-католицького ордену піарів у культурний ландшафт тогочасної Волині.
ВМ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
«КРЕСОВА АТЛАНТИДА»: ПОДОРОЖ ВОЛИННЮ
