У цьому фейлетоні мало йтися про проблеми зі сміттям. Проте навіщо перейматися сварками, коли почалася відлига, а на горизонті весна?
Пам’ятаю свою першу весну в Україні. Особисто я чекала, що вона настане в кінці березня, як у Польщі, відповідно до астрономічних пір року. Проте того року я була тут, у Рівному, і тому безкарно могла тішитися офіційною весною набагато раніше – за календарем, на самому початку місяця.
Тієї весняної днини я йшла собі спокійно до магазину, поповнити запаси лаку для волосся. Був ранок, перед уроками. Людей на вулиці було ніби більше, кав’ярні, як на середину тижня, та ще й до полудня, працювали на повну. «Весна!» – подумалося. Зайшла до першої-ліпшої крамниці з косметикою і побачила щось дивне. Біля каси стояла довжелезна черга, точнісінько така, як у Польщі за туалетним папером і кавою під час воєнного стану. Юрби людей стояли з повними кошиками косметики. Розпродаж? Закриття магазину? Знижки? Проте насправді я отетеріла, коли до мене дійшло, що в натовпі у магазині стоять тільки чоловіки. Самі лише чоловіки, різного віку, з кошиками, повними мила, лаків, колготок, дезодорантів, шампунів, бальзамів для волосся, гелів для душу, кремів для тіла та інших винаходів для жінок. Налякана, я вийшла з приміщення. Пішла до наступного магазину, а там те ж саме! Одні лише чоловіки. Такого в моєму житті ще не було. Може, ми недооцінюємо чоловіків у питанні догляду за тілом?.. Але ці колготки?! Довелося відкинути свій план купівлі лаку для волосся. «Що ж, придбаю наступного разу…» Повертаючись додому, розминулася з кількома чоловіками з квітами. «8 Березня, – прочитала я на рекламі одного відомого магазину. – Зроби подарунок своїй жінці!» Ага, ясно…
Тоді я пригадала, що дійсно раз на рік, мабуть, десь під 8 березня (!), я отримую від тата шоколадку, а від сусіда квіти. Цю їхню уважність до деталей я пояснювала тим, що вони обоє 1949 року народження. А якщо говорити про молодше покоління, то цей день у мене асоціюється з «Маніфою» – демонстрацією польських жінок, що борються за свої права. Проте не сподівалася я, що десь, де б це не було, це вихідний день і його святкують так серйозно!
Ну, і замість того, аби розповідати про «розборки» з моїм сусідом (про це в наступному номері «Волинського монітора»), я хотіла би написати щось «як жінка жінці». Від своїх подруг і сестер передаю вам: «Тримайтеся, будьте вільними, відважними й незалежними». Бажаємо Вам, щоби погода завжди була такою, за якої без шкоди для здоров’я можна було б носити колготки 10 ден! Щоби маммографія та УЗД грудей, які Ви регулярно робите, показували, що Ви здорові! Щоб у магазинах завжди був Ваш улюблений колір лаку! Щоби декрет завжди тривав у Вас стільки, скільки полькам і не снилося за жодного політичного устрою! І щоби скінчилася врешті ця війна, а Ваші хлопці повернулися додому і стояли в черзі за подарунком для Вас…
Цього року лаком я запаслася завчасу. Проте бачу, що дарма. Ходять чутки, що 8 березня може вже не бути вихідним днем. Шкода! Особисто я, просто через свою капосність, голосую за збереження цієї традиції!
Отож, «ми маємо 8 Березня і кожен повинен його мать!» – як колись обмовився колишній віце-прем’єр Польщі Вальдемар Павляк (польською обмовка звучала: «Trwa! I Trwa mać!» – ред.).
Ева МАНЬКОВСЬКА,
Українсько-польський союз імені Томаша Падури
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
