Андрій Тарковський, російський режисер театру і кіно, сценарист і актор, вважається одним із найвидатніших митців в історії світового кінематографа. Загальновідома його офіційна біографія, однак тема родини, з якої він походить, була оповита таємницею. Склалося так тому, що він був визначним режисером, слава про роботи якого вийшла далеко за межі Радянського Союзу, і так було зручніше для комуністичної влади. Сьогодні стало зрозуміло, чому замовчували цю тему.
Одна з причин замовчування – той факт, що Андрій Тарковський мав шляхетське походження. Його дід Олександр Карлович Тарковський ще відчував себе поляком, але вже його син Арсен Олександрович Тарковський, відомий поет, вважав себе росіянином. У його мемуарах немає жодної згадки про польське коріння.
Аналізуючи біографії відомих людей, виявляємо, що такі випадки приховування польської ідентичності на території колишнього Радянського Союзу траплялися досить часто. Наприклад, Тадей Рильський (батько відомого поета Максима Рильського), Павло Чубинський (автор гімну України) чи В’ячеслав Липинський («хрещений батько» українського націоналізму), який свого часу був тісно пов’язаний з українським хлопоманським рухом на Правобережній Україні.
Олександр Тарковський народився 3 вересня 1862 р. у селі Тимофіївка (сьогодні – Миколаївка, Кіровоградської області) у сім’ї штабс-ротмістра Новоархангельського уланського полку Карла Тарковського та Марії Кардашевич. У геральдичному списку Тадеуша Гайла, поданому в його «Польському гербівнику від середньовіччя до ХХ ст.» (2007 р.), вказано, що Тарковським було присвоєно герб Клямри. Напевно, не виникає сумніву, що вони належали до шляхетного роду. В Олександра були брати й сестри: Віра, Євгенія, Микола та на десять років старша сестра Надія, яка мала великий вплив на формування його характеру. У 1870 р. померли від холери його батьки, й Олександр виховувався в родині сестри. Вона свого часу була досить відомою особою – дружиною знаного українського драматурга Івана Карпенка-Kaрого. Її чоловік також був прихильником хлопоманського руху, пов’язаного з українським національним і революційним рухом. Справжнє його прізвище – Тобілевич. Це була дрібна польська шляхта, яка мешкала в Центральній Україні. Засновники українського театру, видатні актори й драматурги брати Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський і їхня сестра Марія Садовська-Барілотті походили з родини Карпа Адамовича Тобілевича, гербу Тшивдар (Trzywdar).
Карпо Тобілевич у 1871 р. у селі Тимофіївка збудував будинок, де й жила сім’я Івана Карпенка-Карого з малим Олександром. Околиці належали Кардашевичам, і їх успадкувала Надія. Незабаром сім’я облаштувала прекрасну садибу, яку назвали «Хутір Надія», де було створено багато драм і комедій, частина яких стала основою репертуару українського театру. «Хутір Надія» багато років був місцем зустрічей української інтелігенції, яка походила і з козацьких родин, і з польських дворян, прихильників хлопоманського руху. Цей острівець культури зберігся до наших днів: сьогодні там знаходиться Державний музей-заповідник Івана Карпенка-Карого (Тобілевича) «Хутір Надія» (філіал Кіровоградського обласного краєзнавчого музею).
Перебуваючи в оточенні багатьох видатних людей, Олександр Тарковський отримав дуже добру освіту. Підлітком він уже знав сім мов, такі, як польська, давньогрецька, латинська, французька, німецька та англійська. Тому не дивно, що юний Олександр уже на першому курсі юридичного факультету в Харкові вступив до підпільної революційної організації «Народна воля». Одним з активістів цього руху був також польський підпільник і вбивця царя Олександра II Ігнатій Гриневицький, гербу Пшегіня (Przeginia). За революційну діяльність студента Олександра заарештували в 1884 р. і разом з його першою дружиною Олександрою Сорокіною зіслали в околиці Іркутська. Там він прожив близько восьми років.
На засланні в поселенні Тунка він мешкав в одному будинку з майбутнім маршалком Юзефом Пілсудським і неподалік від Міхала Войнича, гербу Абданк, революціонера, чоловіка відомої англійської письменниці Етель Ліліан Войнич.
У 1902 р. Олександр одружився вдруге з учителькою Марією Рачковською. У них народилися два сини: Валерій та Арсен. Старший Валерій загинув у боях з отаманом Матвієм Григор’євим, що підтримував уряд Симона Петлюри. Не відомо, на чиїй стороні він бився, бо в 1919 р. отаман Григор’єв був спочатку на боці більшовиків, а потім підняв проти них повстання.
До революції дід відомого режисера працював у Єлисаветграді (нині – Кіровоград) у банку під пильним наглядом поліції. Також писав до місцевої преси публіцистичні статті, вірші та прозові твори. У 1920 р., під час наступу Війська Польського разом з Армією УНР на Київ, Олександра Тарковського викликали на допит в особовий відділ 1-ї кінної армії. Син Арсен пригадував, що якось маршалок передав батькові харчі та запросив до Варшави. ЧК ініціювало розслідування зв’язків Тарковського з Пілсудським. Лише особисте втручання Леніна, згадував Тарковський-молодший, врятувало батька від репресій.
Олександр Тарковський помер 26 грудня 1924 р. у Єлисаветграді, де й був похований.
Ян МАТКОВСЬКИЙ
