Уже майже місяць за порядком на вулицях Луцька слідкують представники нової поліції. Вони розпочали свою роботу 19 грудня минулого року.  

Важкий відбір, 26 кандидатів на одне місце, два місяці інтенсивного навчання законодавству, тактиці, техніці, психології, і тепер – денні та нічні патрулювання. 11 січня у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва інспектори Патрульної поліції Луцька Олександр Лісінський та Дмитро Слабенко розповіли про свою службу. На зустріч із «копами» прийшли школярі різного віку, журналісти та звичайні жителі міста. «Волинський монітор» обрав для Вас найцікавіші фрагменти із зустрічі.

Відбір: «У нас був складний відбір – 26 кандидатів на місце. І було приємно стати одним із кращих».

«Поліцейська академія»: «Я недавно переглядав фільм «Поліцейська академія», першу частину. От «Поліцейська академія» – це щось на кшталт нашого навчання в Сокиричах. Від навчання тактиці до лекцій в аудиторії. Таке відчуття, ніби повертаєшся назад, на навчання. Було цікаво, але, коли ми вийшли на вулиці, стало ще цікавіше».

Найстрашніше: «Найстрашніше було вперше сідати за кермо службового автомобіля. Ви ж бачили, які в нас автомобілі, як автобуси! Це дійсно дуже страшно, тому що відчуття зовсім інші, коли ти в службовому автомобілі та виконуєш якусь функцію».

Особисте життя: «Звикнути до нічного патрулювання дуже важко. До цього в нас було особисте життя, тепер у нас – служба».

Мотивація: «У нашій роботі багато негативу, інколи потрібно його розбавляти чимось приємним. Тому, якщо ви помітили патрульного на роботі й бачите, що він гарно виконує свою роботу, підійдіть і похваліть його. Це буде для нього гарною мотивацією, він пам’ятатиме, що служить народу України».

Негатив: «Ми на службі постійно стикаємося із негативом. Все-таки нас ніхто не викликає на чай».

Це форма, а це ми: «На навчанні нас також вчили не сприймати все, що відбувається на роботі, особисто. Це форма, а це ми. Часто люди не бачать у поліцейському особистості, бачать лише поліцейського. Тому виливають бруд на нього».

Хабарі: «Хабарів не пропонували, але постійно відводять у сторону й кажуть: «Давайте порєшаєм». Такі слова звучать часто. Ми попереджаємо, що все записується на відеокамеру та є кримінальна відповідальність за надання неправомірної вигоди поліцейському».

Колеги з міськвідділу: «Буває, що колеги з міськвідділу не розуміють нас, а ми не розуміємо їх. Але ми ведемо діалог, інколи на підвищених тонах, і в процесі розмов намагаємося знайти компроміс. У Луцьку із цим простіше, ніж в Києві чи Харкові».

Евакуатор: «Поки що в нас немає евакуатора. Тому ми змушені просто давати водіям зауваження. Коли буде евакуатор, побачите, як із Винниченка відвозитимуть недешеві автомобілі».

Кава для копа: «Є така акція «Кава для копа». Особисто ми цим не користуємося, маємо змогу самі придбати собі каву. Але, звичайно, приємно, це допомагає нам відчути підтримку людей».

Найважче: «Найважче – психологічно звикнути до людей, із якими доводиться спілкуватися».

Це було страшно: «Інколи бувають небезпечні ситуації. Але завдяки тому, що ми намагаємося діяти якісно і якомога швидше, найчастіше робиш свою роботу, а вже потім розумієш, що було страшно».

Іноземці: «Нам доводилося мати справу з іноземцями. Одного разу патрульні зупинили водія з правами, виданими в США, спершу говорили до нього українською, той не реагував, коли почали англійською, зупинив їх і сказав: «Та я й українську розумію».

Повага: «Є зміни у ставленні до нас. Спершу нас любили. Тепер перестали любити, зате почали поважати».

Олена СЕМЕНЮК
Фото: www.facebook.com/Volyn.Youth.Library