11 вересня до лику блаженних був зарахований Владислав Буковинський, парох луцької кафедральної парафії в 1939–1945 рр., апостол Казахстану. А ще раніше, 4 вересня, закінчився дієцезіальний етап беатифікації ще одного церковнослужителя – Адольфа Шельонжека, луцького єпископа в 1925–1950 рр.
Римо-католицька церква офіційно вшановує більше 10 тис. святих і блаженних, і їх кількість із року в рік зростає. Що таке беатифікація і як вона відбувається?
Беатифікація – це урочистий акт зарахування померлого до лику блаженних. Після проголошення церквою когось блаженним дозволяється його культ (тобто можна молитися до цієї людини, малювати ікони з її зображенням, проводити паломництва на її честь тощо), але лише на місцевому рівні. Церква розглядає беатифікацію як проміжну сходинку до канонізації (проголошення померлого святим).
Беатифікаційний процес – справа досить клопітка і тривала. Складається він із кількох обов’язкових етапів і початися може не раніше, ніж за 5 років після смерті кандидата у блаженні. Беатифікаційний процес, зазвичай, розпочинає дієцезія, на території якої знаходиться могила праведника. Найважливіший аргумент для його початку – загальна впевненість у святості кандидата ще за його життя. Дієцезія представляє Святому Престолу кандидатуру, потім, після отримання nihil obstat (лат. – заперечень немає), розпочинається дієцезіальний етап беатифікації. На цьому етапі формується беатифікаційний трибунал, тобто група, яка займається збиранням свідчень, як письмових, так і усних, про життя кандидата та його посмертні дива. Трибунал документує всі факти, а також призначає постулятора. Головне завдання його полягає не тільки в зборі інформації про кандидата, а й, насамперед, у доведенні винятковості його чеснот. До речі, постулятором може бути й мирянин. Позиції постулятора протистоїть речник віри (promotor fidei), якого ще донедавна називали «адвокатом диявола», оскільки він виконував функції противника беатифікації. Після закінчення дієцезіального етапу справу передають до Рима. Там відбувається її розгляд, пріоритет має справа, яка уже зафіксувала якесь диво. Зазвичай, це зцілення, яке не може пояснити сучасна наука. Досліджує його незалежна комісія з 50 лікарів.
Ключові моменти беатифікаційного процесу – ствердження героїчності чеснот кандидата і канонічне підтвердження, що за його заступництва звершилося принаймні одне диво.
Анатолій ОЛІХ
