17 дітей зі школи польської мови при Товаристві відродження польської культури імені Юліуша Словацького в Кременці разом із опікунами провели два тижні в Жешуві.

Діти з нетерпінням чекали на виїзд. Їхні очікування цікавих зустрічей, ігор та екскурсій справдилися, адже організатори наперед подбали про чудові умови для відпочинку.

Програма, яку група із Кременця отримала на початку, передбачала зустрічі з ровесниками зі Швейцарії та Сполучених Штатів. Усі переживали, чи шкільних знань англійської мови вистачить для порозуміння з ними. Але, оскільки це були діти з польських родин, спілкування швидко налагодилося.

Учні проживали в одному із будинків Комплексу загальноосвітніх шкіл № 2 у Жешуві. Там відбувалися теж спільні хореографічні заняття. Щодня діти вивчали польські народні танці, адже наприкінці програми мали представити хореографічну композицію на прощальному концерті. Усі без винятку були в захваті від таких навчань, напевно це заслуга жартівливого хореографа, на думку якого діти проявляли «видатні мистецькі здібності».

Захопливою була поїздка до басейну в Богухвалі. У місцевій парафії колись працював отець Тадеуш Мелешко, який донедавна був парохом у Кременці. До цього села близько 20 років тому завдяки священнослужителю на концерти запрошували кременецькі мистецькі колективи. У Богухвалі усі із зацікавленням відвідали таємниче місто жешуввських ремісників XVI ст. Присутні захоплювалися роботою археологів, завдяки яким до сьогодні можна пізнати історію регіону.

Вразила всіх також цілоденна екскурсія до соляної шахти у Величці. Учні спостерігали за підземним світом, зокрема за викутими в солі величезними коморами та соляними скульптурами. Вдягнені у спеціальні робочі комбінезони та в касках із увімкненими ліхтарями вони спускалися на 150 метрів, щоб побачити давні ходи і приміщення, в яких працювали шахтарі. Найбільше запам’яталися каплиця Святої Кінги та захопливі рельєфи, вівтарі й художні люстри. Молоді туристи із Кременця не полінувалися порахувати на зворотному шляху кількість викутих із солі сходинок – їх виявилося більше 400. Вийшовши на поверхню, учні відпочивали в парку.

Раптом діти із криком «Пані Дорото, пані Дорото!» кинулися у бік двох жінок: вони побачили свою улюблену вчительку польської мови, мешканку Кракова, що навчала їх у Кременці.

Діти поверталися до Жешува втомлені, але щасливі та сповнені вражень. Вони одразу телефонували батькам, розповідаючи їм про чудові моменти. Наступні дні також принесли багато цікавих подій, зокрема рейс кораблем по Солинському водосховищі, купання та візит до музею в Сяноку. Після повернення до Кременця вони зможуть описати у прозі, віршах або зобразити на картинах усе те, що пережили й запам’ятали.

Наприкінці поїздки організатори запросили всю групу на спільну зустріч. Відбувся фінальний виступ танцюристів. Були теплі слова подяки за відмінну організацію поїздки, можливість познайомитися із новими друзями та збагатити знання про Польщу.

Ядвіга ГУСЛАВСЬКА,

Кременець