Без дозволу на розкопки
Статті

«Вжити заходів щодо перенесення проведення експедиції за участю представників польської сторони». 21 серпня в Луцьку відбулося засідання обласної комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій.

«Інформуємо вас, що Олексій Златогорський, директор «Волинських старожитностей», який планує проводити дослідження з пошуку місць поховань Першої світової війни в селі Костюхнівка Волинської області, до цього часу не здав у Державну міжвідомчу комісію у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій звітної документації, а саме: актів ексгумації, протоколів перепоховання та інформаційних звітів із пошуку, ексгумації та перепоховання жертв воєн та політичних репресій за 2014–2015 рр. 2 серпня 2017 р. директор «Волинських старожитностей» звернувся до голови Інституту національної пам’яті Ярослава Шарека із запрошенням до участі польських експертів в експедиції з пошуку останків польських легіонерів із часів Першої світової війни в околицях села Костюхнівка Волинської області, […] натомість до Державної міжвідомчої комісії Златогорський не звертався, чим порушив пп. 3, 4, 5 ст. 7 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Польща про збереження місць пам’яті і поховання жертв воєн та політичних репресій» […] Крім того, відповідно до заяви Українського інституту національної пам’яті (УІНП), підтриманої відповідальним секретарем Державної міжвідомчої комісії, на території України тимчасово припиняється реалізація проектів, у тому числі з пошуку, ексгумації та перепоховання загиблих поляків, до моменту вирішення питання щодо відновлення та легалізації зруйнованих у варварський спосіб місць пам’яті та поховань українців на території Республіки Польща. […] Відповідно до вищезазначеного просимо вас вжити заходів щодо перенесення проведення експедиції […] за участю представників польської сторони до часу узгодження всіх необхідних процедур […]», – ось так прозвучало з уст ведучої цього засідання Світлани Мишковець, заступника голови Волинської обласної держадміністрації, питання, яке виносилося на обговорення обласної комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій.

Здавалося б, що йдеться про звичайне робоче нагадування про порушення та невиконання процедур, які зобов’язаний був виконати вищезгаданий Златогорський. Проте в нас склалося враження, що йшлося зовсім не про це. Вислухавши пояснення Златогорського, логічні та аргументовані, і про причину неподання звітів, і про співпрацю з польською стороною, і про те, що він займається похованнями не лише поляків, а всіх жертв війни, зокрема й українців, росіян, угорців, австрійців, німців, слово взяла представниця УІНП Леся Бондарук. Що цікаво, звинувачення, які посипалися, мало стосувалися тих моментів, про які зазначено вище, перерахованих у зверненні Міжвідомчої комісії.

Основним лейтмотивом (цитуємо за аудіо-записом) було: «Ви відверто нехтуєте державними інтересами. Ви руйнуєте лінію, прийняту на офіційному рівні». Світлана Мишковець розвинула тему, підштовхуючи комісію до очевидного рішення: «Можливо, стоїть питання, щоби вас взагалі позбавити ліцензії на ведення діяльності».

Вразили своєю «людяністю» слова одного із членів комісії: «Ми повинні теж проявити принциповість. Ті рештки загиблих, що пролежали у землі 70 років чи 75, пролежать ще кілька років. Але ми не можемо поступитися принципом і повинні підтримати пропозицію Українського інституту національної пам’яті та, звичайно, дозволу на розкопки, що стосується польських поховань, не давати. […] Раз є державна позиція, то її треба дотримуватися».

Є генеральна лінія партії, тому особисті міркування, совість і елементарна логіка в рахунок не йдуть. Головне, не поступатися принципом і не відступати від лінії… Ця риторика нічого не нагадує? 1937 рік, наприклад? І чому людина, яка займається справою – важливою, потрібною і такою, якою ніхто більше не хоче займатися, адже ця справа клопітка та неприбуткова – стала мішенню подібних звинувачень? Так, можливо Златогорський допустився низки процедурних порушень – а як же справа з цьогорічними розкопками на подвір’ї Луцької в’язниці, про які писала наша газета? Чому українська сторона не повідомила польську про їх початок польський ІПН так, як цього вимагає Угода між Урядом України та Урядом Республіки Польща про збереження місць пам’яті і поховання жертв воєн та політичних репресій? Мабуть, важливішою є двостороння міждержавна угода, ніж емоційна заява УІНП.

Щоправда, здоровий глузд усе-таки взяв гору. Виступив член комісії Геннадій Гулько: «Структура, яку очолював Златогорський, була за останні роки єдиною, яка піднімала військові поховання Першої та Другої світових воєн. І якщо сьогодні ставити питання так, що він взагалі нічого не здатен, він не має права і говорити питання про його покарання – а що ми матимемо взамін? Сьогодні є п’ять звернень від ветеранів області, про те, що є місця, де буквально кістки на землі лежать, і треба їх перепоховати. Хто їх буде перепоховувати? […] Якщо ми сьогодні з політичних мотивів будемо забороняти одне, завтра – друге, післязавтра – третє, то це вже буде не засідання комісії, а політична розправа».

Світлана Мишковець, усе ще намагаючись спрямувати дискусію в «УІНП-івське русло», відповіла парадоксальними фразами: «Те, що ми розглядаємо, це не політика, це – відносини між двома країнами» і «Мене дуже бентежить, що він звернувся напряму до польського ІНП, ігноруючи нас».

Урешті-решт прийняли «соломонове» рішення тимчасово припинити розкопки до засідання у вересні Міжвідомчої комісії та рішення УІНП (перестрахуватися й дотримуватися генеральної лінії, як показала практика, – найкраще рішення, хай відповідальність на себе беруть інші).

Думаємо, що сьогодні вже немає жодної потреби пояснювати, кому вигідне й кому служить розкручування цієї спіралі непорозумінь між Польщею та Україною. Ми розуміємо, що ситуація із забороною продовження розкопок могил польських легіонерів є наслідком знесення польською стороною пам’ятника УПА у Грушовицях. Проте могили польських легіонерів, на той час громадян Австро-Угорщини, не потрібно трактувати нарівні з могилами жертв Волинської різні чи вояків УПА. Якщо обидві сторони «підуть на принцип» і не слухатимуть одна одну, напруження відносин тільки зростатиме.

ВМ
Фото: Анатолій ОЛІХ

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ОЛЕКСІЙ ЗЛАТОГОРСЬКИЙ: «КАЖУТЬ, ЩО МУЖИКИ НЕ ПЛАЧУТЬ»

ПІД КОСТЮХНІВКОЮ ВШАНУВАЛИ ЧЕРГОВУ РІЧНИЦЮ БИТВИ ПОЛЬСЬКИХ ЛЕГІОНІВ. ФОТО

КУКЛИ: ЗНАЙДЕНО ЩЕ ОДНЕ КЛАДОВИЩЕ ЛЕГІОНЕРІВ

Схожі публікації
Не тільки Марія Склодовська-Кюрі. Нобелівські лауреати з польським корінням
Статті
Лауреати Нобелівської премії, які асоціюються з Польщею, – це не тільки Марія Склодовська-Кюрі, Генрик Сенкевич, Владислав Реймонт, Чеслав Мілош, Лех Валенса, Віслава Шимборська та Ольга Токарчук. Це й багато вчених, особливо фізиків та хіміків, які народилися і зростали на території Польщі (в її колишніх і теперішніх кордонах), та й перебуваючи за кордоном, зберігали Польщу в серці.
06 жовтня 2022
Повернуті із забуття: Владислав Михальський
Статті
Кримінальна справа, заведена в 1939 р. на Владислава Михальського, поліціянта зі Здовбиці на Рівненщині, нараховує лише кілька сторінок. Так виглядала більшість справ на функціонерів польської поліції, яких радянська влада арештовувала за наперед складеними списками одразу після вторгнення на територію Польщі.
06 жовтня 2022
ABC польської культури: «Яблуневий цвіт» – музика, що обіймає
Статті
Їхня пісня «Сьогодні пізно піду спати» станом на вересень 2022 р. на YouTube має понад 40 млн переглядів. Вони випустили альбоми «Неможливе», «Могло бути ніщо», «Live Pol’and’Rock Festival» і «Вільні серця». Пишуть і співають про те, що їх турбує, про світ довкола людини та про її переживання. Гурт «Яблуневий цвіт» (пол. «Kwiat Jabłoni») дуже швидко став популярним.
05 жовтня 2022
У Луцьку розмовляли про Корнеля Філіповича – класика польської літератури родом із Тернополя
Події
Команда Міжнародного літературного фестивалю «Фронтера» в Луцьку провела зустріч з читачами і презентацію мікросерії книг Корнеля Філіповича, які випустило у світ тернопільське видавництво «Крок».
04 жовтня 2022
Родинні історії: Ядвіга Гуславська та її Кременець
Статті
Ядвіга Гуславська з Кременця – співзасновниця й перша очільниця Товариства відродження польської культури імені Юліуша Словацького. Вона була головною редакторкою газети «Wspólne Dziedzictwo», яка виходила в Кременці 2001–2004 рр. Належала до групи осіб, завдяки яким вдалося відновити Музей Юліуша Словацького. Пані Ядвіга – активна представниця польської меншини в Україні та дописувачка «Волинського монітора». Сьогодні ми пізнаємо її родинну історію.
04 жовтня 2022
Польські фразеологізми: Вода з мозку
Статті
Робити комусь воду з мозку – явище досить поширене. Для того, щоб воно виникло, достатньо наявності представників людського роду, податливих на будь-які, навіть найбезглуздіші, фанаберії. А оскільки їх на світі як мурашок, то ті, хто любить маніпулювати думкою сірих мас, не мають із цим жодних проблем.
03 жовтня 2022
На транскордонному пікніку в Луцьку говорили про збереження природної спадщини
Події
У Луцьку пройшов транскордонний пікнік. Його програма передбачала екологічний квест, відкриті дискусії та пішохідні екскурсії містом. Про це повідомляє управління інформаційної роботи Луцької міської ради.
03 жовтня 2022
В Україні відбудуться XVII Дні польського кіно
Події
6–16 жовтня в Україні триватимуть Дні польського кіно. Їх уже сімнадцять років поспіль організовує Польський інститут у Києві, традиційно включаючи в програму найцікавіший доробок польського кінематографу останніх років.
02 жовтня 2022
Розмова про Корнеля Філіповича. «Фронтера» запрошує на зустріч
Події
Команда літературного фестивалю «Фронтера» запрошує на захід «Малі міста: розмова про Корнеля Філіповича».
30 вересня 2022