6 липня в селі Рудка-Козинська Рожищенського району відбулися молебень і мітинг, приурочений пам’яті українців, які загинули 75 років тому під час Волинської різні.
У заходах взяли участь віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко, директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, духовенство, представники влади, місцеві мешканці та журналісти. Урочистості відбулися біля пам’ятника загиблим на місцевому некрополі.
Благочинний із духовенством відправив жалобний молебень за загиблими, назвавши кожного поіменно. 9 липня 1943 р. у Рудці-Козинській загинули 11 чоловіків, 4 жінки і двоє дітей, було спалено близько 200 будинків. Після молебня відбувся пам’ятний мітинг.
У своїй промові віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко нагадав присутнім про обставини трагедії 1943 р. Високопосадовець наголосив: «Безумовно, що події тут, на Волині, стали однією з найтрагічніших сторінок українсько-польської війни, нашої спільної історії. Війни, відголоски якої, на жаль, можна почути і в цей час, адже деякі політичні сили намагаються заробити політичні дивіденди на цьому. Наше покоління не має повторювати трагічних помилок нашої спільної українсько-польської історії. І ми не маємо права, щоби дружні народи ставали заручниками чужих геополітичних ігор. Але це можливо лише тоді, коли ми пройдемо шлях взаємопрощення, шлях взаємного визнання помилок минулого, шлях увіковічення пам’яті всіх жертв тодішньої трагедії та недопущення плюндрування, знищення, руйнування могил, пам’ятників. А коли такі неприємні події здійснюватимуться, влада двох країн зобов’язана відновлювати місця історичної пам’яті. Саме через такі процеси, саме через процеси спільних наукових конференцій, спільних наукових досліджень місць поховань ми маємо прийти до повного порозуміння. Ми безумовно дякуємо нашим друзям у Польщі за підтримку територіальної цілісності нашої держави, за послідовну позицію в цих питаннях. Ми маємо цей непростий час історичного примирення також пройти безумовно разом, адже дружба та співпраця в центрально-європейському регіоні є найкращою панацеєю від вірусу агресії. І всім тим, хто розпалює українсько-польське протистояння, створює антиукраїнські настрої на території Польщі й так само тут в Україні, ми повинні чітко давати оцінку, адже діють вони виключно в інтересах агресії та агресора – Російської Федерації, адже підживлюються саме з Росії, і ми чітко знаємо, розуміємо і відчуваємо це. Тому тільки спільно ми переможемо, тому немає іншої альтернативи українсько-польській дружбі».
Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, зокрема, сказав: «Брутальність Другої світової війни перекинулася на польсько-український конфлікт, у якому обидві сторони чинили воєнні злочини. Не можемо поділити учасників цього конфлікту, цієї війни на жертв і катів за національною ознакою. Вбивали українці, але вбивали і українців. Вбивали поляків, але вбивали і поляки. Вбивали, захищаючись, але також вбивали і невинних. Вбивали, вірячи у свої ідеали, але також не сповідуючи жодних ідей, лише заради зиску чи сліпої помсти. […] Нині ми згадуємо українців, знищених тут, у Рудці-Козинській – знищеній поляками на німецькій службі. Це приклад цього, як учасники цього конфлікту не гребували, не цуралися навіть використовувати в ньому третю силу, навіть якщо ця третя сила, в цьому випадку нацисти, була відверто ворожа до них самих. Так робили обидва учасники цього конфлікту – і українці, і поляки. Ми знаємо, що Рудка-Козинська – не єдине українське село, яке постраждало в цьому українсько-польському конфлікті на Волині, на Холмщині, в Галичині, Надсянні. Ми знаємо, що в ньому постраждало і не одне польське село. Десь біля могил своїх предків, загиблих від рук українців, збираються так само і поляки. Ми маємо пам’ятати всіх жертв цього конфлікту, маємо вшановувати їх. Це наш обов’язок перед предками. Але ми не сміємо перетворювати пам’ять про минулі конфлікти на джерело майбутніх конфліктів. Це буде наругою над пам’яттю вбитих у взаємному протистоянні, як українців, так і поляків. Зберегти приязні стосунки між нашими народами – це наш інший обов’язок, обов’язок перед нащадками».
На закінчення мітингу присутні поклали квіти біля пам’ятника та вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання.
Анатолій ОЛІХ
Фото автора
