Минулої п’ятниці Любешів відвідали поляки з Гданська, родини яких проживали в селищі до 40-х років минулого сторіччя. Вони пройшлися місцями пам’яті своїх рідних, помолилися в костелі за упокій душ загиблих і запалили лампадки на польському кладовищі.

Йоанна Менкаль розповіла, що їхня родина переселилася до Любешова із Житомира. Її мама, Зоф’я Малищицька, народилася вже в Любешові. Дідусь Йоанни Менкаль, Станіслав Малищицький, загинув у листопаді 1943 р. у будинку Казімєжа Бутмана – тоді тут заживо згоріли близько сотні місцевих поляків (за іншими даними, близько двохсот, – ред.). Його ім’я можемо знайти у списку загиблих поляків, розміщеному на пам’ятному знаку на польському кладовищі в Любешові.

Мама та бабуся Йоанни Менкаль переховувалися в жінки на прізвище Бобилович, пізніше дісталися Польщі. А от мамині два брати, Антоній та Збігнев, вступили до партизанського з’єднання імені Ванди Василевської. Після війни теж проживали в Польщі. Від них Йоанна Менкаль і довідалася про трагічні події на Волині. Це вже не перший її приїзд до Любешова: вперше вона відвідала містечко на початку 2000-х.

Пьотр Тарновський приїхав до Любешова з дружиною Богною, донькою Ігою й сином Міхалом. Його мама, Юзефа Дилевська, теж походить із Любешова. У 1943 р., коли загинули її батьки, Юзеф та Марія, їй було 12 років. Дідусь Пьотра Тарновського був аптекарем у Любешові. Юзефа після загибелі батьків сховалася на якомусь горищі, згодом знайшла прихисток в одній з українських сімей, а пізніше разом з іншими родичами виїхала до Польщі.

Тамара УРЯДОВА