Про творчість та переклади розмовляли Катерина Рубан та Андрій Бондар під час першого заходу ІІ Міжнародного літературного фестивалю «Фронтера», який відбувся у вихідні.
Андрій Бондар відомий як поет, публіцист і перекладач. У його доробку близько 20 перекладених книг. Серед них – «Кулемети і вишні. Історії про добрих людей з Волині» і «Танечні ведмеді» Вітольда Шабловського, «Зроби собі рай» Маріуша Щигела, «Нічого правдивого й усе можливе» Пітера Померанцева, «Транс-Атлантик» та «Фердидурке» Вітольда Гомбровича та інші. Останнім часом світ побачили, зокрема, його збірки малої прози «І тим, що в гробах» та «Церебро». За «Церебро» автор минулого року отримав нагороду «Книга року BBC» у номінації «Есеїстика».
«Поговоримо про творчість, – відкрила зустріч поетеса Катерина Рубан, звертаючись до Андрія Бондаря. – Як тобі вдається втримати межу, поєднуючи в собі інтерпретацію чужих текстів і власний письменницький стиль?»
«Мені не вдається її втримувати», – відповів Андрій Бондар. Він зазначив, що 90 % часу він тратить на переклади і лише 10 % залишається на власну творчість: «Переклад забирає майже весь час і дуже багато сил та енергії».
Письменник розповів також, що автори, яких він перекладав, відбиваються на його власній творчості: «Насамперед я це спостерігав на прикладі книги «Церебро», тому що, коли я її писав, паралельно перекладав прозу та есеїстику Славоміра Мрожека. Коли я вже написав свою книжку, зрозумів, наскільки мої тексти суголосні з тими, які перекладав. Переклади не проходять повз мене просто так. Це все пропливає крізь тебе. Інша справа – в яких стосунках ти перебуваєш з автором. Є автори, які не залишають слідів, а є такі, котрі залишають».
Андрій Бондар розповів, що зараз він працює над великим проєктом, амбітна мета якого – показати українському читачеві всього Джозефа Конрада: «Не часто бувають в українському перекладі повні зібрання творів, а Конрад буде. Це великий прозаїк, важливий для всієї англомовної літератури ХХ ст. Завдяки йому в англомовній літературі з’являється психологічний роман нового типу, який далі розвивається в літературі ХХ ст.»
Під час зустрічі письменник зачитав кілька фрагментів зі своїх творів та поділився тим, як вони постають і в яких умовах йому найзручніше працювати. Зізнався також, що розуміє, що часом публікує нудні тексти: «Раз мені написався нудний текст, ну, окей. Не завжди ж ти мусиш викликати захват. Немає такого, що ти можеш написати досконалу книжку, адже ти живеш у недосконалому світі, у тебе недосконале життя… Це книжка живої людини».
Текст і фото: Наталя ДЕНИСЮК
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
МАРІАННА КІЯНОВСЬКА: «ПОПЕРЕДУ В МЕНЕ НОВА КНИГА ПЕРЕКЛАДІВ ЛЕСЬМЯНА»
