«Вірмени, німці, турки-месхетинці, євреї, румуни, шведи – Україна є домом для десятків різних народів, і кожен додає їй барв і повноти», – пише Олеся Яремчук у своїй книзі «Наші інші».
Презентація видання відбулася в Луцьку під час ІІ Міжнародного літературного фестивалю «Фронтера».
Книга репортажів «Наші інші. Історії українського різноманіття» вийшла у 2018 р. у львівському видавництві «Човен» за підтримки Українського культурного фонду. Перші тексти в рамках цього проєкту з’явилися ще у 2016 р., їх опублікував онлайн-часопис «The Ukrainians». Загалом до книги увійшли 14 історій.
Щоб описати сьогодення національних меншин в Україні, протягом трьох років Олеся Яремчук подолала 11 тис. км – від Донбасу до Буковини, Бессарабії та Закарпаття.
Представники різних національностей з’являлися на українських землях в різні періоди і в різні періоди їх чекали потрясіння, які зрештою призвели до майже цілковитого зникнення їх з української мапи. Найстрашнішими, на думку авторки, були події Другої світової війни та політика Сталіна, унаслідок яких докорінно змінився національний склад населення України.
Поет, перекладач та літературознавець Остап Сливинський, автор передмови до «Наших інших» та модератор зустрічі, зазначив, що до прочитання книги думав, що історія вірмен у Кутах на Гуцульщини давно закінчилася. Проте Олесі Яремчук вдалося знайти останню вірменку в цьому містечку – 87-річну Антоніну Єгошину з роду Торосевичів. Як зазначила авторка, це була остання можливість порозмовляти з нею, адже через півроку після цієї зустрічі пані Антоніна померла.
Згадали під час зустрічі й неймовірну історію шведів, котрі переселилися на Херсонщину ще в 1782 р. За цей час їм довелося пережити повернення на Батьківщину, після якого повторне переселення в Україну, радянські репресії, Голодомор, виселення до Німеччини і знову повернення в Україну. Ще 10 років тому шведів на Херсонщині було близько 100 осіб, нині ж залишилося лише 13 осіб, які єдині у світі розмовляють старошведською мовою, котру вже давно не використовують у Швеції.
Олеся Яремчук поділилася в Луцьку роздумами про щирість своїх співрозмовників, про те, чому деякі з них боялися розповідати про події Другої світової війни, а також про сьогоднішню державну політику стосовно нацменшин в Україні.
«Що ми робимо не так? Чого ці люди досі бояться?» – запитав Остап Сливинський. «Мені здається, що людям було настільки важко зорієнтуватися, зрозуміти, що довкола відбувається, хто добрий, а хто поганий, хто їх рятує, хто вбиває, що цей страх у них просто колосальний», – відповіла Олеся Яремчук. Вона також звернула увагу на те, що пам’ять про історію роду зберігають старші люди, а молодь переважно цим не цікавиться. Позитивним винятком в історіях, описаних у книзі «Наші інші», є постать Володимира Михальчина із Грушвиці Першої на Рівненщині, нащадка руснаків, що переселилися з Чехословаччини, який досліджує родинну історію.
Наталя ДЕНИСЮК
Фото: Наталя ДЕНИСЮК, Павло БЕРЕЗЮК
Фото Павла Березюка редакції надали організатори «Фронтери»
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
«ФРОНТЕРА» В ЛУЦЬКУ: КОНТРАБАНДА – ЦЕ СУТНІСТЬ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ
«ФРОНТЕРА» В ЛУЦЬКУ: ПОГОВОРИМО ПРО ТВОРЧІСТЬ
