http://www.kordony.net Протягом семи днів на тимчасовому пункті перетину поблизу сіл Адамчуки та Збереже паспортний та митний контроль було здійснено 35854 рази.

Довжина українсько-польського кордону сягає 535 кілометрів. Попри проєвропейські декларації української влади, цю умовну лінію можна перетнути лише через 12 пунктів: шість автомобільних та шість залізничних. Тим, хто подорожує пішки чи на велосипеді, можна подолати залізний мур Україна – ЄС лише через пункт перетину кордону Шегині-Медика. Для порівняння, коли кордон Євросоюзу та Шенгенської зони знаходився між Польщею та Німеччиною, існувало 27 автомобільних, 5 річкових та 8 залізничних пунктів перетину кордону. На відстані 467 км!

Звернути увагу на цю несправедливість та дати поштовх до створення нових прикордонних переходів намагається Фонд духовної культури прикордоння. Разом із партнерами з України та Польщі ця організація вже десять років поспіль проводить Європейські дні добросусідсва. На короткий період з’являються невеликі пункти перетину кордону, а жителі сусідніх місцевостей мають можливість відвідати одне одного та познайомитись із культурою Польщі та України.

Цього року Європейські дні добросусідства двічі опинилися під загрозою. Спершу війт гміни Мірче Лех Шопінський відмовився від спільного святкування у Крилові та Кречові, посилаючись на яєчний інцидент у Луцьку. Згодом з’явилась інформація про те, що польська армія оцінила встановлення понтонного мосту в тринадцять разів дорожче, ніж минулого року. На щастя, військові зменшили вартість своїх послуг і поліські Європейські дні добросусідства таки відбулися.

9-15 серпня кордон знову «привідкрився» поблизу с. Збереже (Влодавський повіт, Польща) та с. Адамчуки (Шацький район, Україна). Над Бугом знову з’явився понтонний міст, а прикордонники обох країн потиснули руки і почали паспортний контроль. Організатори повідомили, що протягом семи днів паспортний та митний контроль було здійснено 35854 рази, тобто понад 5 тис. разів щодня. Щохвилини через міст проходило 6,7 осіб, а це означає, що на паспортний та митний контроль витрачалось близько 9 секунд. Можна? – Можна!

Програма цьогорічних Днів добросусідства у Адамчуках-Збережі зосереджувалася на діалозі культур та тісному спілкуванні сусідів із польського та українського боку, знайомстві з природою та історико-культурними пам’ятками. Також організатори підготували широкий вибір спортивно-туристичних розваг для любителів активного відпочинку: сплави на байдарках, кінні рейди, транскордонний марафон, змагання для рибалок і футбольний турнір. Учасники Днів добросусідства мали нагоду відвідати міжнародну конференцію «Наше Полісся, Наш Буг», Поліський економічний форум, розважальні програми за участю колективів із Польщі та України.

Як зазначили організатори, Дні добросусідства повинні оцінити жителі прилеглих територій, туристи та гості. Адже зріст зацікавлення прикордонним фестивалем дає надію на утворення постійного пункту перетину кордону Адамчуки-Збереже. На думку старости Влодавського повіту Вєслава Голачука, створення нових пунктів переходу сприятиме економічному розвитку повіту та цілого воєводства.

Десяті Дні добросусідства у Корчмині-Стаївці відбулися 28 серпня. Завдяки цьому невелике село на польсько-українському кордоні стало справжнім символом міжкультурного та міжконфесійного діалогу. У програмі – спільні богослужіння, культурно-мистецькі заходи, ярмарок народної творчості, а також дебати за участю українських та польських журналістів «Кордон, який ділить?». Приклад Корчмина-Стаївки поширився і на інші місцевості: 7-8 вересня кордон відкриється поблизу Нижанковичів (Львівська область) та Малговичів (Підкарпатське воєводство).

Європейські дні добросусідства стали наймасштабнішою подією на польсько-українському кордоні. І найрезультативнішою – у Долгобичеві-Угринові (Люблінське воєводство та Львівська область), де відбувалися Європейські дні добросусідства у 2007 та 2008 роках, вже будується пункт перетину кордону. У планах також відкриття пункту перетину кордону Нижанковичі-Малговичі, де Дні добросусідства проходять із 2011.

Варто сподіватися, що наступні Європейські дні добросусідства відкриватимуть кордони все частіше та стануть щоденною практикою у прикордонних регіонах. Адже саме так можна навчитися співпраці та порозумінню для спільного розвитку.

Олена СЕМЕНЮК