Якщо вам подобається малярство Едварда Мунка, відомого експресіоніста, то від творчості Войцеха Вайса вас відділяє лише крок. У роботах польського художника ми без труднощів зауважимо вплив знаменитого норвежця.
Не тільки «Крик», який назавжди увійшов у список загальновідомих полотен, але й інші картини Мунка були джерелом натхнення для Вайса. Роботи поляка, що торкаються внутрішніх струн чуттєвості, викликають неймовірні враження, переконують у тому, що пізнання світу може бути неоднозначним і навіть сюрреалістичним. Такий вид творчої експресії надто бентежний, аби залишити будь-кого у блаженному стані летаргійного сну.
За вплив Едварда Мунка на картини Войцеха Вайса якоюсь мірою відповідальний Станіслав Пшибишевський, прозаїк і поет, про якого можна сміливо сказати – ментор молодопольських митців (Молода Польща – епоха в історії польської культури, що тривала в 1891–1918 рр., – ред.). Пшибишевський приятелював із норвежцем, а його дружина, ніби цього було замало, мала пристрасний роман з автором «Крику». У ті вільні часи мистецької богеми це ні на кого не справляло якогось особливого враження. Інтрижки стали поштовхом для багатьох робіт Мунка, які, у свою чергу, відобразилися на творчості Вайса. Своєрідна мистецька ланцюгова реакція.
Вплив прози Пшибишевського на творчість художника надзвичайно помітний у тому, як митець малював та над якою тематикою працював. На зламі ХІХ і ХХ ст. Вайс звертає свою увагу на екзистенціалізм. Його вабить катастрофічне бачення світу. «Похмура тематика, навіяна творами Пшибишевського, пейзаж на його картинах стає все більш уявним, внутрішнім, відтворюваним радше з пам’яті, ніж з натури. З’являється наскрізь молодопольський, глухий і пустий пейзаж, пустку якого ще більше підкреслюють самотні верби, таємничі озерця чи гірські кряжі, що видніються вдалині» (цитата з книги «Войцех Вайс» Ірени й Лукаша Косовських).
Станіслав Вайс і Марія Копачинська після Січневого повстання, побоюючись репресій австрійського уряду, емігрували до Румунії, де 4 травня 1875 р. у Леорді народився їхній син Войцех. Коли хлопчині було 12 років, батьки відправили його на навчання до Львова. Хлопець ненавидів школу, мріяв лише про те, аби стати художником. Марив ночами й молився, бажаючи стати таким славетним, як Матейко або Семирадзький. Перші фарби й кілька пензлів купив за свою колекцію жуків. Малярське причандалля – за бражників мертва голова (вид метеликів, – ред.). Фарб було лише дві: біла й чорна, а любов до малювання та мрії кільканадцятирічного Войцеха про те, щоби стати художником, проявлялися в майже побожному трепеті, яким він оточував свої малярські скарби. Сам розповідав, що фарби зберігав у кишені, часто їх відкручував і нюхав.
Жовтень
Оскільки Станіслав Вайс відмовився приймати румунське підданство, під кінець ХІХ ст. уся сім’я переїжджає до Плашова, района Кракова. Молодий Войцех Вайс використовує ситуацію й записується на вечірні заняття з рисунку оголеної натури, які проводила Краківська академія мистецтв. Під час занять професор Цинк затримується біля одного з учнів, приглядається до його роботи, після чого вигукує: «Це неймовігно! Пгошу панство (професор Цинк не вимовляв літери «р»), ось хлопець, який не навчався систематично, як ви, а яких успіхів досягнув за такий коготкий час! Неймовігно! Мушу це показати наставнику» (цитата з книги «Молодий Вайс» Вєслава Ющака).
Тим слухачам, які це почули, не дуже сподобалися слова професора. Промайнула тінь заздрості, навіть образи. Адже ці слова стосувалися хлопця, котрий навіть не був студентом академії, а лише якимось гімназистом із Подгужа, що ліз у заброньовані тільки для обраних салони мистецтва. Він же приходив сюди тільки на вечірні лекції рисунка, так само, як кілька інших аматорів із міста, як цей австрійський лейтенант або старий адвокат із великою люлькою в зубах. Після того, як професор Цинк помітив його талант, ним почали цікавитися. Врешті хтось запитав: «Хто це? Як його звати?» Хтось інший відповів: «Вайс».
Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ФРАНЦІШЕК ЖМУРКО – САЛОННИЙ ХУДОЖНИК
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ВЛАДИСЛАВ СЛЕВІНСЬКИЙ – ПОЛЬСЬКИЙ ГОГЕН
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЕДВАРД ОКУНЬ – (НЕ)ЗАБУТИЙ ХУДОЖНИК
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ОЛЬГА БОЗНАНСЬКА – «СІРА ХУДОЖНИЦЯ»
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: АНДЖЕЙ ПОНГОВСЬКИЙ – ХЛОПЕЦЬ ІЗ ПЛАКАТОМ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: МИСТЕЦТВО – ЦЕ ВТЕЧА
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ВЛАДИСЛАВ ПОДКОВИНСЬКИЙ – ХУДОЖНИК БАГАТЬОХ І ЛИШЕ ОДНІЄЇ КАРТИНИ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: АНДЖЕЙ ВРУБЛЕВСЬКИЙ – БУНТІВНИК, ЛЕГЕНДА ПОЛЬСЬКОГО СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА
