Сенат і Сейм РП обрали покровителів 2020 р. у Польщі. Серед відзначених – Святий Йоан Павло ІІ, Станіслав Жолкевський, Роман Інгарден, Леопольд Тирманд, Ян Ковалевський і отець Юзеф Марія Бохенський. 

Вшанують також дві визначні події – 100-річчя Варшавської битви і 100-річчя заручин Польщі з морем у Пуцьку, а ще 2020-й буде Роком фізики.

Кароль Войтила (1920–2005) після свого обрання Папою у 1978 р. прийняв ім’я Йоан Павло ІІ. Уродженець країни соціалістичного табору, перший Папа-слов’янин став однією з найвпливовіших історичних постатей ХХ ст., котра змінила як обличчя очолюваної ним Католицької Церкви, так і Європи та всього світу. «Сейм Республіки Польща висловлює вдячність і віддає честь великому Папі Святому Йоану Павлу ІІ, який, сягаючи до джерел християнства, вчив нас не лише відкритості та розуміння, але й відваги в захисті християнських цінностей, на яких базуються Польща і Європа загалом. Нехай вчення і велика спадщина, залишені Святим Йоаном Павлом ІІ, надихають наш народ на розбудову вільної і справедливої Польщі», – йдеться в ухвалі Сейму. Церква канонізувала Папу Йоана Павла ІІ у 2014 р., всього через 9 років після смерті.

Станіслав Жолкевський (1547–1620) народився в селі Туринка (тепер село Жовківського району Львівської області). Був видатним державним діячем і воєначальником своєї епохи, брав участь у всіх війнах, які вела Річ Посполита в другій половині XVI – початку XVII ст. Станіслав Жолкевський зробив кар’єру від поручника до великого коронного гетьмана і великого коронного канцлера. Саме під його командуванням польські війська розбили в битві при Клушині вп’ятеро чисельнішу московитсько-шведську армію і здобули Москву. Загинув, як і пристало солдату, в бою – у битві під Цецорою. Тіло героя поховали в колегіаті Святого Лаврентія у Жовкві – місті, заснованому Станіславом Жолкевським у 1597 р.

Роман-Вітольд Інгарден (1893–1970) – один із найвідоміших польських філософів, письменник та викладач, автор численних книжок, статей та перекладів. Як філософ займався широким спектром питань: філософією літератури, феноменологією, онтологією, естетикою. Роман Інгарден, до речі, пов’язаний зі Львовом: тут він закінчив гімназію, навчався у Львівському університеті, де згодом викладав. В ухвалі Сейму наголошується: «Особливо варто підкреслити його інтелектуальну безкомпромісність. Під час німецької окупації написав свій флагманський твір «Суперечка про існування світу». В 1950 р. за критичне ставлення до марксизму Інгардена позбавили права викладати в рідному для нього Ягеллонському університеті й публікувати роботи на феноменологічну тематику. Цей час він використав, зокрема, для створення взірцевого перекладу «Критики чистого розуму» Іммануїла Канта. Хоч сам був раціоналістом, багато років листувався з Едитою Штайн, а серед його учнів були Кароль Войтила і Юзеф Тішнер».

Леопольд Тирманд (1920–1985) – письменник і публіцист, автор славнозвісного роману «Злий» та «Щоденника 1954», в якому влучно описав повоєнну сталінську систему в Польщі. В 1940 р. опинився в окупованому СРСР Вільнюсі, де його арештував НКВС. Утік із розбомбленого 22 червня 1941 р. потяга, який віз його у Сибір. Маючи єврейське походження, Тирманд лише завдяки своїй відвазі зміг вижити під німецькою окупацією. Під час втечі до нейтральної Швеції в 1944 р. його схопили нацисти, до кінця війни він перебував у концтаборі. Спізнавши на власній шкірі «принади» обидвох тоталітарних режимів, після повернення до Польщі Леопольд Тирманд не зміг змиритися зі сталінізацією своєї країни. Через непримиримість втратив роботу. Саме тоді написав «у шухляду» «Щоденник 1954». Літературний успіх (роман «Злий» розійшовся великим тиражем, популярними були й інші твори автора) змінився на негласну заборону друкувати, тож Леопольд Тирманд змушений був емігрувати. У Сполучених Штатах, у яких письменник врешті оселився, видав кілька збірок есе та політичних памфлетів, працював у кількох виданнях, зокрема в «The New Yorker». У 2020 р. припадає 100-та річниця від дня народження і 35-та – від дня смерті Леопольда Тирманда.

Ян Ковалевський (1892–1965) – обдарований польський математик і криптолог. Під час польсько-більшовицької війни Ковалевський зламав шифри Червоної армії, Добровольчої армії, білогвардійського Чорноморського флоту та армії УНР, що дозволило польському уряду слідкувати за воєнною ситуацією на всій території колишньої Російської імперії. Під час Варшавської битви саме інформація польської радіорозвідки під керівництвом Ковалевського мала вирішальний вплив на рішення Юзефа Пілсудського і, як наслідок, на розгромну перемогу Війська Польського над більшовиками. За свої заслуги відзначений найвищими державними нагородами Польщі, Японії, Румунії та Франції.

Отець Юзеф Марія Бохенський (1902–1995) – монах-домініканець, священник Католицької Церкви, філософ і викладач, ректор університету у Фрибурзі (Швейцарія), совєтолог, був одним із лідерів теоретичного антикомунізму. «Серед польських учених він займає виняткове місце. Представляє найважливішу польську філософську, так звану львівсько-варшавську, школу. (…) На заході його вважали головним знавцем філософських проблем марксизму, був засновником Інституту Східної Європи та видавцем понад 50 томів монографій у серії «Sovietica», 35 років видавав квартальне видання «Studies in Soviet Thought». Бібліографія праць отця Бохенського охоплює понад 100 книжкових публікацій, із них понад 20 перекладено польською мовою. Все життя обстоював істини віри, логіки та підтримував поляків у боротьбі за свободу. Сенат Республіки Польща встановлює 2020-й Роком отця Юзефа-Марії Бохенського, щоб у 25-ту річницю смерті вшанувати цього видатного науковця, священника і патріота», – вказано в ухвалі Сенату РП.

Юзеф Пілсудський і Едвард Ридз-Смігли під час польсько-більшовицької війни

Варшавська битва, або Диво на Віслі – одна із віхових подій, яку Польща відзначає у 2020 р. 13–25 серпня 1920 р. відбулася вирішальна битва польсько-більшовицької війни. 110-тисячне більшовицьке військо під командуванням Михаїла Тухачевського зазнало нищівної поразки під Варшавою, втративши 25 тис. солдатів убитими і 65 тис. полоненими. Польське військо на чолі з маршалком Юзефом Пілсудським не лише захистило нещодавно відновлену незалежність Польщі, а й врятувало Західну Європу від поширення комуністичної ідеології.

Войцех Коссак, Заручини Польщі з морем

100 років тому відбулася ще одна важлива подія, пов’язана з боротьбою Польщі за незалежність, – заручини Польщі з морем у Пуцьку. Після відновлення Польщею незалежності, згідно з положеннями Версальського трактату, в її склад поверталися відібрані раніше німцями поморські території. Цей процес розпочався 18 січня 1920 р. поверненням Торуня, а завершився 10 лютого 1920 р. у містечку Пуцьк на березі Балтійського моря. Того дня тут відправили подячне богослужіння та освятили стяг Польщі, який урочисто підняли на мачті під 21 залп салюту. Польські жителі Гданська спеціально для цієї події вилили два платинових перстні, один із яких генерал Юзеф Галлер вкинув у воду, здійснивши тим самим обряд символічних заручин Польщі з Балтійським морем. На березі встановили пам’ятний стовп із зображенням орла Ягеллонів, датою і написом: «Року Господнього 1920, 10 лютого Військо Польське з генералом Юзефом Геллером на чолі прийняло у вічне володіння польське море».

Сенат РП установив 2020-й Роком фізики на честь 100-річчя заснування Польського фізичного товариства і задля вшанування польських фізиків та їхніх здобутків. «Ми хочемо, щоб Рік фізики приніс ще більше визнання нашим суспільством ролі науки, особливо фізики, та її вкладу в розвиток економіки і впливу на наше щоденне життя. Інтерес до фізики, надзвичайно цікавої експериментальної науки, призводить до зростання вмінь у цій сфері чергових поколінь. Активна наукова і професійна діяльність у цій галузі особливо важлива під час побудови інформаційного суспільства й економіки, яка базується на наукових знаннях», – йдеться в ухвалі.

Анатолій ОЛІХ