Кілька днів Волинню: Жидичин. Мандрівка у два тури
Статті

Луцьк братові я вже показував, а от у Жидичині він іще не був. Маршруткою – не дуже зручно, автомобілем – не хочеться. Як у анекдоті: є час, є натхнення, тому вирішили дістатися туди човном.

На Гнилому Куті в Шостаківці, де ми в дитинстві жили (не шукайте на карті – немає вже того села на Вінниччині), був ставок, а в нашого діда Альбіна був човен. Вірніше, човни: тож доки я пішов до школи, вже непогано володів веслом, а в років десять за плечима були й одновеслова плоскодонка, і довбанка, і двовесловий човен, і навіть справжній морський ял. Де того останнього дід доп’яв, ми з братом не знаємо, але не було такого місця на нашому чималому порізаному ярами ставку, куди би ми не добралися.

Видно, так на нас вплинуло те дитинство на воді, що ми й тепер час від часу мандруємо українськими ріками. Торік була порожиста ділянка Південного Бугу на сплавних катамаранах, перед цим – Дністер на пластикових каяках, кілька разів ми ходили окремо один від одного. Байдарку «Таймень-2», яку дали мені друзі, останній раз я використовував ще у студентські часи, брат узагалі ні разу на ній не ходив. Тому стапель трохи затягнувся, проте ми досить хвацько стартували з-під стін луцької в’язниці.

zydyczyn 01

Погода просто чудова, настрій теж, плани наполеонівські. Швидкість Стира, попри те, що це ніби рівнинна річка, сягає 10–15 км/год. Веслувалося добре, але потрохи краплі, які стікали з весел, зібралися у немаленьку калюжку всередині байдарки, а мочалку взяти ми із собою забули.

zydyczyn 02

zydyczyn 03

Довелося швартуватися десь у районі Вишкова. Виручила місцева рослина, яка масово росте на березі. Її назви ми не знаємо, але вона досить непогано вбирає воду.

zydyczyn 04

zydyczyn 05

zydyczyn 06

Здивувало, що ще навіть у межах Луцька є сліди діяльності бобрів. Із човна милуватися архітектурними красотами міста неможливо, з води видно хіба що будинок скульптора Голованя. Але й там пришвартуватися не можна, не забруднившись у болото. Загалом береги Стира не дуже зручні для того, аби до них чалитися на брезентовому човні, по берегах досить багато сміття.

zydyczyn 07

zydyczyn 08

Обідати ми стали на лівому березі вже за Липлянами. Запалили вогнище, повісили казанок, перекусили, перепочили. Вітер, який здійнявся ще під час руху, посилився, по воді пішла хвиля. І то часом така, що краще бортом до неї не ставати. До Жидичина було вже рукою подати, але ми прийняли рішення повертатися. Спальних мішків ми не брали. І хоч за наше досить інтенсивне туристське життя доводилося ночувати по-всякому, зокрема й без наметів, ми одноголосно вирішили не ризикувати.

zydyczyn 09

zydyczyn 10

zydyczyn 11

zydyczyn 12

Як виявилося, рішення було правильним. Гребти нам тепер треба було проти течії, та й вітер не завжди був попутним. Тепер ми повністю відчули, що Стир – це вам не булька з носа. Доки ми догребли назад, кілька разів ставали в місцях, де вітру не було, перепочивали. І відпочинок за кожним разом ставав усе довшим. Особливо відчутно вело байдарку під мостами, де русло звужувалося і швидкість течії відповідно зростала.

Фінішували там же, де й стартували. Помили ноги у вже не теплій воді, для цього на болотистому березі потрібно було проявити фантазію та вміння тримати баланс.

zydyczyn 13

Складання «Тайменя» перенесли на інший день – так намахалися веслами. Важить цей човен (шкура + каркас + весла) близько 30 кг, ми взяли його і понесли. Зробили фото біля замку Любарта, повеселивши своїм виглядом нечисленних перехожих.

zydyczyn 14

Як почувалися? Як каже прислів’я: «В здоровому тілі – здоровий дух». Але є ще її продовження, яке не всі знають: «Звечора бігав, під ранок вже спух».

Спали мов по маку. Прокинулися наступного ранку: бідні наші м’язи! Від одного слова «Таймень» верне. Сьогодні ніяких спортивних подвигів. 15 хвилин за кермом – і ось наш Жидичин!

zydyczyn 15

Тепер це село, розташоване фактично на окраїні Луцька, належить до найдревніших населених пунктів України, адже перша згадка про нього в Літописі Руському датується 1227 р. Жидичин відомий насамперед своїм древнім монастирем, це саме про нього йдеться в літописі: «У рік 6735 (1227) поїхав Данило в Жидичин поклонитися і помолитися Святому Миколі». Скоріш за все, тоді це ще був не монастир, а скит, проте факт залишається фактом: Жидичинський Свято-Миколаївський монастир старший за Почаївську лавру. Станом на XV ст. обителі належали понад 10 сіл і містечок, тобто вона була однією з найбагатших у Київській митрополії.

zydyczyn 16

zydyczyn 17

Найбільшого розквіту Жидичинський монастир зазнав у XVII ст., коли його насельники прийняли унію. Ченці Чину Святого Василія Великого, або ж по-простонародному отці-василіяни, поряд із церквою збудували палац для архімандрита, монастир, семінарію, господарські будівлі, розбили сад, оточили обитель високим валом. Але вже після третього поділу Речі Посполитої монастир прийшов в упадок. Спочатку Катерина ІІ обмежила діяльність василіян, а в 1839 р. Микола І повністю ліквідував Чин Святого Василія Великого на території Російської імперії, монастир закрили, частину будівель розібрали, а цеглу використали для спорудження залізничного вокзалу в Ківерцях.

Лише у 1894 р. православний житомирський і волинський архієпископ Модест вирішив відновити давній архієрейський палац. За кілька років це було зроблено, але будівлі недовго судилося бути осередком владики. Під час Першої світової війни тут був військовий штаб, потім сиротинець. У 1930-х рр. палац знову перейшов до православної ієрархії, але вже після закінчення Другої світової війни його відібрали й облаштували там школу. Коли в селі збудували нове приміщення для навчання дітей, покинуті будівлі поступово стали руйнуватися. Аж на початку 2000-х рр. за відновлення палацу взялася Українська православна церква Київського Патріархату. Склалася парадоксальна ситуація – палац належав Київському Патріархату, а церква і дзвіниця (1723 р.) – Московському. Навіть паркан звели. З 2019 р. весь комплекс належить Православній Церкві України.

zydyczyn 18

zydyczyn 19

zydyczyn 20

zydyczyn 21

zydyczyn 22

Зараз у монастирі живе десяток ченців. Триває реставрація палацу, відновлений уже Свято-Духівський скит.

zydyczyn 23

zydyczyn 24

zydyczyn 25

zydyczyn 26

zydyczyn 27

Та й у самому селі місцеві стараються щось робити: гральний майданчик, пам’ятник, бруківка, клумби, освітлення, парк. Щоправда, одні роблять, а інші псують: нічого непошкодженого на гральному майданчику, на жаль, не знайти.

Дуже гарні краєвиди із Жидичина відкриваються на Стир і Луцьк. Також поблизу цієї околиці села є кілька джерел, перед поверненням до Луцька в одному з них ми набрали води.

zydyczyn 28

zydyczyn 29

zydyczyn 30

zydyczyn 31

***

Жидичином ми закінчили нашу кількаденну мандрівку Волинню, через день вирушили вже на Поділля. Чи є на Волині цікаві місця? Звісно, є. На наступний рік, як удасться, плануємо чергову подорож. Маршрут ще не розробляли, але цього разу будемо мандрувати на велосипедах.

Текст і фото: Анатолій ОЛІХ

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

КІЛЬКА ДНІВ ВОЛИННЮ: КОРЕЦЬ

КІЛЬКА ДНІВ ВОЛИННЮ: У СВЯТОГО АНТОНІЯ В КОРЦІ

КІЛЬКА ДНІВ ВОЛИННЮ: ВЕЛИЧ І РУЇНА ВЕЛИКИХ МЕЖИРІЧІВ

КІЛЬКА ДНІВ ВОЛИННЮ: «НАЧЕ МЕНЕ Й НЕ БУЛО НІКОЛИ». ПАМ’ЯТКИ НЕВІРКОВА

КІЛЬКА ДНІВ ВОЛИННЮ: ШАЛЕ ТА ЕМАНАЦІЯ ЛЕНІНА В ГОЩІ

КІЛЬКА ДНІВ ВОЛИННЮ: КНЯЗІ, ЄВАНГЕЛІЄ ТА БАТЯ

КІЛЬКА ДНІВ ВОЛИННЮ: ЦЕРКВА В ПІДДУБЦЯХ

Схожі публікації
Повернуті із забуття: Владислав Якушевський
Статті
У міжвоєнний період Владислав Якушевський працював у поліційних відділках у Рівному, Ковелі, Дубні та Здолбунові. НКВС арештував його в листопаді 1939 р., а в березні 1941 р. за «активну боротьбу з революційним рухом» засудив до восьми років виправно-трудових таборів.
27 травня 2022
«Отче наш» українською від латвійського композитора. В луцькому костелі відбудеться благодійний концерт
Події
У римо-католицькому кафедральному соборі Святих Апостолів Петра і Павла в Луцьку 29 травня, в неділю, о 16.00 відбудеться благодійний концерт «Попри війну. Віра. Надія. Весна». Виступатиме архієрейський хор луцького православного кафедрального собору Святої Трійці «Оранта».
26 травня 2022
Польські фразеологізми: Точка зору
Статті
Генрі Кіссинджер – досить віковий, адже має вже 98 років (що за прекрасний вік!), дуже заслужений колишній радник із питань національної безпеки і державний секретар Сполучених Штатів Америки за каденцій президентів Річарда Ніксона і Джеральда Форда.
26 травня 2022
Візьміть участь в опитуванні щодо мовної ситуації в середовищі мігрантів з України
Події
Мігрантів з України, які прибули до Польщі після 24 лютого 2022 р., просять узяти учать в опитуванні щодо мовної ситуації в їхньому середовищі.
26 травня 2022
Померла Тереза Дуткевич – віцеголова Федерації польських організацій в Україні
Події
Із великим сумом ми сприйняли інформацію про смерть Терези Дуткевич – багаторічної польської діячки в Україні та журналістки.
25 травня 2022
«Підтримка Польщі – неоціненна». До Луцька прибула допомога з Катовіце та Лодзі
Події
Гуманітарна допомога від Польщі не перестає надходити до українських волонтерів. Про останні отримані вантажі розповів Владислав Дорошенко, співкоординатор Єдиного комунікаційного центру в Луцьку.
25 травня 2022
Комунальники впорядкували старий католицький цвинтар у Дубні
Події
Комунальні служби навели лад на старому католицькому кладовищі, що на вулиці Млинівській у Дубні. За гроші, виділені з місцевого бюджету, відремонтували єдиний уцілілий склеп.
24 травня 2022
ABC польської культури: Павел Лозінський – режисер у дорозі
Статті
Павел Лозінський – відомий у Польщі режисер, сценарист і продюсер документальних фільмів. В інтерв’ю для інтернет-радіо «357» на запитання: «Хто ти?» відповів: «Людина в дорозі».
24 травня 2022
Польське товариство навело лад на кладовищах у Любомлі та Римачах
Події
Члени Товариства польської культури імені Міхала Огінського в Любомлі розпочали цьогорічне впорядкування польських військово-цивільних кладовищ у Любомлі й Римачах.
24 травня 2022