Остання учасниця циклу «Україна. Поляки на карантині» – Кароліна Кохановська, студентка медичного факультету Тернопільського національного медичного університету імені Івана Горбачевського.
Про себе
Мене звати Кароліна і мені 21 рік. Я походжу з маленького містечка Глогув, що знаходиться на заході Польщі. Зараз навчаюся на першому курсі медичного факультету в Тернопільському національному медичному університеті імені Івана Горбачевського (розмова відбулася навесні цього року, – ред.).
У моїй групі навчаються четверо студентів із Польщі. Чому я обрала освіту в Україні? Тому що з фінансового боку я можу собі це дозволити. Збираючи рекомендації польських медиків щодо внз, я дізналася, що освіта в Тернополі на досить високому рівні і багато польських лікарів мають дипломи саме Тернопільського національного медичного університету.
Навчання відбувається англійською мовою, що для мене дуже комфортно. Українці – приємні в спілкуванні, щирі та доброзичливі. Єдиною проблемою для мене спершу була українська мова.
Я мрію стати кардіологом. Після випуску з університету мушу здати іспит у Польщі для підтвердження рівня моєї освіти, а далі буду вирішувати, адже кардіологія – дуже відповідальна галузь медицини.
Чого позбавив мене карантин?
Карантин доволі сильно вплинув на моє життя. Щодня я спілкувалася з великою кількістю людей на лекціях та семінарах, зустрічалася з друзями. Через соціальну дистанцію я не бачила своїх друзів кілька місяців. Ми спілкуємося в чатах та дзвонимо одне одному, але це зовсім не те.
Також мені не вистачає фізичного навантаження. Для того, щоб встигати на лекції, мені доводилося ходити пішки до 6 км щодня, адже приміщення університету розташовані по всьому місту.
Чого мене навчив карантин?
Тому, що життя – непередбачуване. З нами сталася доволі неприємна історія. В Тернополі я живу на квартирі разом зі своїм хлопцем та котом Збишеком. Ми дуже хотіли провести Великдень вдома, в колі родини, але для перетину кордону нам потрібні були дозвільні документи. Оформлення паперів зайняло два тижні, і я дуже просила працівників консульства, щоб у документі зазначили, що Збишек теж має право перетнути кордон.
Далі разом з іншими студентами ми найняли авто і доїхали до пункту пропуску Шегині. Виглядали ми досить дотепно. На колінах лежали валізи, а на валізах – Збишек. Працівники прикордонної служби шукали пана Збишека і дуже сміялися, бо це був кіт. На щастя, нам дозволили в'їхати на територію Польщі. Наші батьки їхали 8 годин, щоб забрати нас двома машинами. При цьому вони не могли з нами контактувати, тому просто лишили нам авто для доїзду.
Після карантину
Після карантину я мрію поїхати в подорож до Австрії. У нас був запланований та оплачений тур, але його відмінили. Я хочу побути зі своєю родиною, побачити друзів та відвідати концерт. Мені хочеться відчути життя на повну.
Розмовляла Олена ШУЛЬГА
Фото: Валентин КУЗАН
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОЛЯКИ НА КАРАНТИНІ: ЕВА МАНЬКОВСЬКА З РІВНОГО
ПОЛЯКИ НА КАРАНТИНІ: ОТЕЦЬ МАР’ЯН ПОПЕЛЯР ІЗ БІЛОБОЖНИЦІ
ПОЛЯКИ НА КАРАНТИНІ: ХАРЦЕР ІГОР МАНТИЦЬКИЙ ЗІ ЗДОЛБУНОВА
