17 листопада в Україні відзначається День студента. У Польщі навчається близько шести тисяч українських студентів, вони є найбільшою групою іноземців у польських вищих навчальних закладах. У зв'язку з цим я запитала кількох знайомих українців, які вчаться в Польщі, як вони здобувають освіту за кордоном, що схилило їх до такого рішення, з якими перешкодами стикаються і що їм найбільше подобається. Не всі мої співрозмовники хотіли поширювати свої особисті дані, тому деякі імена студентів були змінені.

Ксюша з Луцька, нульовий (підготовчий) курс у Жешові:

Мені дуже подобається навчання в Польщі, тому що це вдале поєднання теорії і практики. Ми вчимося, але викладачі не забувають про необхідність практичного застосування наших знань. Цікаво проводимо час на лекціях і після них, тому що тут є багато можливостей для розваг. Спочатку було трохи важко звикнути до того, що постійно чуєш польську мову, але це минуло після першого тижня перебування в Польщі. Я дійсно задоволена всім, із чим тут зустрічаюсь: людьми, мовою, культурою.

Анастасія , Вікторія та Аліна , студентки Університету Марії Склодовської-Кюрі в Любліні:

Великою проблемою для нас є використання викладачами університету фахової польської мови. Проте, з розмовами та розумінням у повсякденних ситуаціях у нас не виникає труднощів. Нам дуже подобається місто, цікаві можливості для відпочинку і система освіти. Не кожна з нас хотіла вчитися в Любліні, ми брали до уваги Краків і Варшаву, але остаточно зупинилися на УМСК. Нас трохи лякає вартість проживання в гуртожитку, тут ми платимо близько 300 злотих, в Україні це коштувало би близько 300 гривень! Проте умови життя тут кращі, ніж у нашій країні. Проблема, яку ми також помічаємо, – це гірше ставлення деяких поляків до українців. Ми не знаємо, звідки це взялося, можливо, це пов’язано з тим, що вони мало знають нашу країну.

Поліна з Харкова, 20 років, студентка другого курсу Академії мистецтв у Кракові, спеціальність – проектування інтер’єру:

Відколи я приїхала до Польщі, почало відбуватися щось фантастичне! Я маю польське походження. Хоча в моїй родині ми, як правило, розмовляємо російською мовою, я була вихована як полька. Повернення на історичну Батьківщину завжди було для мене ідеєю фікс, великою мрією. Проте протягом довгого часу виїзд до Польщі здавався неможливим. Я вивчала польську: спершу з пісень, казок, фільмів і віршиків, а пізніше вже більш систематично у Товаристві польської культури в Харкові. У той же час я почала вивчати архітектуру в Україні, але все ще шукала можливості почати навчання в Польщі. Стукайте і вам відчинять! Мені вдалося! При чому дуже спонтанно! За тиждень я повинна була повністю змінити своє життя, кинути навчання, залишити друзів та родину... і їхати до країни мрій. Принаймні тоді мені так здавалося. Я не одразу потрапила до легендарного Кракова, тому що отримала направлення до Лодзі на нульовий курс. У цілому, добре, що так сталося, не шкодую про такий поворот подій. Це був час для адаптації, пошуку себе та знайомства з іншими. Коли я ще жила в Харкові, чула багато цікавого про Краківську академію мистецтв і власне там хотіла вчитися. Мрії збуваються – це факт! Зараз я дуже щаслива! Я почуваюся в Польщі, як удома, а в Кракові весь час перебуваю під впливом естетичного екстазу. Моє студентське життя різноманітне й кольорове, це пов'язано з фантастичними людьми, цікавими культурними заходами, а також можливостями для розвитку. А, може, це все лише сон? У такому випадку я б не хотіла прокидатися. Сподіваюся, що буду корисною для своєї історичної Батьківщини. Я би дійсно хотіла лишитися тут, тому що не уявляю собі життя в іншому місці.

Діма зі Львова, 22 роки, Варшава:

Зараз я вже на останньому курсі, і, коли ти питаєш, чому я обрав Польщу, я намагаюся пригадати, що схилило мене до такого рішення більше п’яти років тому. Звичайно, розташування Вашої країни, адже це все-таки територія Європейського Союзу. Більше того, Захід завжди приваблював українців, зрештою, поляків також. Багато моїх знайомих з України навчається у Варшаві та інших польських містах, але вони, на жаль, часто думають, що в Польщі краща ситуація з працевлаштуванням і відразу після навчання вони знайдуть роботу. Я теж так думав, але за кілька років познайомився з реаліями. Загальні враження від Польщі? Мені тут дуже подобається! Я вивчаю міжнародні відносини і зосереджуюся на стосунках між нашими країнами, які, на мій погляд, стають все кращими. Але мені дуже не подобається підхід багатьох поляків, які вважають, що Львів досі польський і повинен повернутися в межі Вашої країни. Звичайно, я знаю історію, і знаю, що в минулому моє місто належало до Речі Посполитої, але часи змінилися і прийшов час змиритися з цим. Чи Німеччина таким чином згадує, наприклад, про Вроцлав? Крім того, дехто з моїх знайомих докоряє українцям за культивування пам’яті про Степана Бандеру. Що ж, ми не втручаємося в питання національних героїв Польщі, хоча не всі були прихильні до нас. Проте ці історичні непорозуміння не заважають мені оцінити неймовірну красу Польщі та її жителів. Я не планую залишитися тут назавжди, тому що я українець і хочу працювати на благо своєї Батьківщини, але навчання у Варшаві буду згадувати з ностальгією.

Аня, Іра і Віка з Хмельницького, студентки УМСК в Любліні:

Найважче нам на заняттях, де викладачі використовують спеціалізовану лексику, ми повинні зосередитися, щоб усе зрозуміти, а матеріалу дуже багато. Поляки дуже ввічливі й готові нам допомагати, проте деякі з них вороже налаштовані до українців і це нас турбує. Нам здається, що Люблін дуже схожий на Львів, але жити тут дешевше, ніж в Україні. З чим ще у нас виникають проблеми? Звичайно, далека дорога додому (близько 500 км) і велика туга за родиною. У Польщі нас здивувало те, що поляки так пізно, порівняно з українцями, закінчують середню школу і починають навчання. Ми вчимося на першому курсі і маємо по 17 років, а наші польські одногрупники – 19 або 20.

Розмовляла Аґнєшка БОНДЕР