У листопаді в Рівному освятили меморіальну дошку в пам’ять людей, які рятували невинних у 1943 році, та могилу невідомого солдата.
У листопаді в Рівному на Стіні пам’яті біля костелу Св. Петра і Павла було відкрито меморіальну дошку в пам’ять про всіх, хто рятував невинних людей під час трагічних подій на Волині 1943 року.
Таблицю освятив настоятель костелу Св. Петра і Павла в Рівному отець Владислав Чайка. Разом з ним богослужіння провели отець-вікарій Томаш Бобель, настоятель костелу Св. Яна Непомуки в м. Дубно ксьондз Ґжеґож Оважани. З великою радістю присутні зустріли також отця Ґжеґожа Драуса, який понад 10 років був ксьондзом-вікарієм у Рівненській парафії, а нині доносить Слово Боже віруючим у Львові.
В урочистостях взяла участь Генеральний консул РП у Луцьку Беата Бживчи, мер Рівного Володимир Хомко і заступник голови Рівненської облдержадміністрації Олексій Губанов.
Мешканці Рівного та члени Товариства польської культури ім. В. Реймонта на чолі з Владиславом Багінським протягом кількох років займаються впорядкуванням старих польських могил на Дубенському цвинтарі міста. Одного разу їхню увагу привернув невеличкий насип. Коли тут підняли шар землі, то знахідка всіх здивувала. Це була частково зруйнована плита, що походила з минулого століття. На ній зберігся напис: «Рівненське харцерство невідомому солдатові, котрий поліг в обороні Кресів 1918-1925».
Парафіяни костелу Св. Петра і Павла в м. Рівному, зокрема, Ніна Герасимук, Чеслав Хитрий, Георгій Примас, Валерій Заріцький та Ярослав Ковальчук, на чолі з настоятелем Владиславом Чайкою вирішили за власний кошт відновити і впорядкувати могилу. Вони звернулися до директора КП «Спецкомбінат – ритуальна служба» у Рівному Миколи Володька, щоб отримавши дозвіл на впорядкування. І закипіла робота.
Пізніше впорядковану могилу освятили. В урочистостях взяли участь парафіяни костелу Св. Петра і Павла в м. Рівному. Біля могили місцеві харцери поставили почесну варту.
Ця подія додає наснаги і сил для подальших дослідницьких дій на старому цвинтарі м. Рівного, щоб пам’ять про тих людей, які жили тут понад 100 років тому, ніколи не стерлась з історії.
Ярослав КОВАЛЬЧУК
