Педагогічна бібліотека в Тарнобжезі в Підкарпатському воєводстві підготувала на літо справжню туристично-історичну цікавинку – виставку фотографій Романа Павлюка з Луцька – працівника «Волинського монітора», фотографа, художника, мандрівника, перекладача і любителя історії.
«Виставка має три завдання: естетичне, сентиментальне та освітнє. Щодо першого з них, то пояснення тут видаються абсолютно зайвими з огляду на високий художній рівень робіт Романа Павлюка. Ретельно продумана композиція, незвичайний, часто несподіваний ракурс, художність образу і стримана тональність, яка у випадку фотографій не легко дається», – відзначає Анна Слодовнік, кураторка виставки.
А директорка педагогічної бібліотеки Анна Жарув звертає увагу на сентиментальну та освітню цінність.
«У Тарнобжезі проживає досить чисельна група людей, які народилися або мають коріння на Волині. Багато хто з них ніколи не був або ж не може особисто поїхати в Україну. Зокрема, з думкою про них ми й хотіли підготувати таку виставку, щоб завдяки прекрасним світлинам пана Романа вони могли здійснити сентиментальну подорож у рідні краї. Виставка й розлогий коментар до неї, підготовлений автором, для багатьох мешканців Тарнобжега неодмінно стануть цілковитим відкриттям і не меншою несподіванкою. Чи хтось із нас, мешканців Тарнобжега, знає, хто такий Алоїз Фелінський? Яку роль відіграв Тадеуш Чацький у створенні знаменитої Дзіковської колекції творів мистецтва? Де навчалися наступники Дзікова: Ян-Богдан та Ян-Дзержислав Тарновські? Про це ми дізнаємося завдяки чудовим знанням з історії Волині Романа Павлюка», – розповідає Анна Жарув.
Виставка Романа Павлюка в Тарнобжезі
Як зазначила директорка бібліотеки, світлини, що демонструють красу й різноманітність ландшафтів Волині, яка є батьківщиною автора, супроводжує розлогий коментар, що містить історію зв’язків Тарнобжега з Волинню. Роман Павлюк піднімає із забуття визначні й заслужені для польської культури та науки постаті, які й творили ці зв’язки. Передусім потрібно згадати Тадеуша Чацького та Алоїза Фелінського, який був міцно пов’язаний із Дзіковом.
Тадеуш Чацький – це дядько Яна-Фелікса Тарновського – співзасновника Дзіковської колекції та його перший наставник і вчитель, головний організатор відомого Кременецького ліцею, випускниками якого були власники Дзікова – Ян-Богдан Тарновський та його син Ян-Держислав.
Алоїз Фелінський (дядько Святого Зигмунта Фелінського) – автор пісні «Boże, coś Polskę», був близьким другом Яна-Фелікса Тарновського. Він охоче приїздив до Дзікова, а після поразки повстання під проводом Тадеуша Костюшка, у якого служив ад’ютантом, проживав там протягом декількох місяців. Натомість пізніше в його волинському маєтку Осова бував Тарновський. Зрештою, Фелінський помер у палаці в Горохові, який після шлюбу Валерії Стройновської з Яном-Феліксом перейшов у власність Тарновських.
У розповіді про волинсько-тарнобжеські зв’язки Роман Павлюк нагадує також про історію ікони Почаївської Божої Матері та польських легіонерів, які брали участь у запеклих боях під Костюхнівкою під час Першої світової війни.
Вид із Почаївської лаври
У цьому контексті народилася назва виставки – «Волинь–Тарнобжег: близько чи далеко?» Дивлячись на численні зв’язки, які об’єднували їх у минулому, відповідь здається очевидною. Але чи так є насправді?
«Усе залежить від точки, з якої ми на це подивимося. Якщо будемо дивитися через призму кілометрів, що відділяють Тарнобжег від Луцька, то можна стверджувати, що це все ж далеко, але беручи до уваги кількість історій, які їх об’єднують, тобто людей, їхні біографії, події, то ця відстань різко зменшується. Тоді нам здається, що вони на відстані витягнутої руки»», – стверджує Роман Павлюк, який 10 років тому перебував із коротким візитом у Тарнобжезі.
На майже 30 світлинах, представлених на виставці, автор показав, зокрема, місця, пов’язані з колишніми мешканцями Дзікова й Тарнобжега, як-то Кременець, Почаїв чи Маневичі, зображуючи їх на фоні волинських краєвидів, перед красою яких не можна встояти. Він зумів зафіксувати світ, що неминуче зникає: уквітчані мальвами дерев’яні хати, стада корів на пасовищах, а також контрастні межі між древнім і сучасним, що чудово простежуються в міських панорамах Луцька і Кременця. У кожному кадрі відчувається любов до рідної сторони, яка, як пояснює автор, народжувалася потрохи, щоб повністю прийти у зрілому віці.
Залізничний вокзал у Маневичах
«Це не була беззаперечна любов із першого погляду. Вона прийшла з часом, коли вже в дорослому віці я почав помічати й цінувати унікальність краєвидів. Ще в дитинстві ліси, озера, звивисті ріки, серед яких розкинулося моє рідне містечко Маневичі, здавалися мені чимось очевидним, природнім, навіть банальним. Лише мандрівки Україною та закордоном допомогли мені усвідомити, що ніде більше я не знайду таких дюн, як тут, що відрізняються від побачених мною на Балтиці, чи таких лісів, які не схожі на ті, що ростуть, наприклад, у Карпатах», – зізнається фотограф.
Дерманські гори
Виставка, організована Тарнобжеською педагогічною бібліотекою, є дебютною для Романа Павлюка. Наступна запланована на осінь цього року й відбудеться в Природничому музеї в Тарнобжезі. На ній будуть представлені знімки, які демонструватимуть різноманіття ландшафтів і природи Волині.
Руїни замку Семашків у Губкові
Вечір на П’ятницькій гірці в Луцьку
Колегіальний костел Святої Трійці в Олиці до реставрації
Оборонний монастир у Межирічі-Острозькому
Стодола у Сваловичах на Прип’яті
Старе місто в Луцьку в ранковому тумані
Луцьке середмістя
Марта ВОЙНАРОВСЬКА,
журналістка видання «Gość Niedzielny»
Фото зі сторінки Педагогічної бібліотеки в Тарнобжезі на фейсбуці
та з архіву Романа Павлюка
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
МІСТА ПРИЄМНИХ ВІДКРИТТІВ: У ЛУЦЬКУ ВІДКРИЛИ ВИСТАВКУ МИТЦІВ ІЗ ВРОЦЛАВА
ВОЛИНСЬКА КАМПАНІЯ ЛЕГІОНІВ НА ФОТО СТАНІСЛАВА ЯНОВСЬКОГО
