Продовжуємо публікувати трилітню хроніку, яку вели учні Семикласної державної загальної школи № 7 імені Марії Конопницької в Луцьку. Сьогодні пропонуємо Вашій увазі нотатки, зроблені в 1934–1935 навчальному році, коли діти ходили до шостого класу. У п’ятому класі записи робили тільки дівчата, тепер же за справу взялися ся також хлопці.

Хроніку знайшов в архіві та опрацював краєзнавець і генеалог Артур Альошин для сайту Volynia.

20 серпня 1934 р. ми прийшли до школи на початок навчального року. На майданчику ми поставали в пари та рушили до костелу. Під час служби ксьондз заохочував нас учитися, говорив, скільки хорошого завдяки навчанню можемо дати Батьківщині. Після служби ми пішли додому. Писав Тимонішин.

Кафедральний собор Святих Апостолів Петра і Павла в Луцьку. NAC.

7 вересня наша школа вирушила на екскурсію до Львова, аби відвідати Східну ярмарку. Після повернення до школи дівчата розповідали про свої пригоди, що і як відбувалося. Ми всі з великим інтересом слухали їхні розповіді. Писав Тимонішин.

28 серпня до 15 вересня 1934 р. відбулися авіаційні змагання, в яких взяли участь багато країн. Літаки вилетіли з Варшави завдяки Жвірці та Вігурі, бо того року вони посіли перше місце. Тепер ми дізналися, що польський авіатор Баян побив рекорд і першим повернувся з кругового польоту до Варшави. Тож тепер ми знаємо, що якщо наступного року Польща поб’є рекорд, то вона отримає кубок назавжди. На честь наших льотчиків ми склали пісню про польського льотчика. «Віват! Нехай живуть»!!! Писала Томчак.

Церемонія відкриття «Challenge 1934» на мокотовському аеродромі у Варшаві. Джерело: Polska lotnicza, 1937.

13 вересня 1934 р. нашу школу відвідав пан інспектор (попереднього перевели до Рівного), людина старша, середнього росту з високим чолом, яке характеризує талановитих та мудрих людей, з овальним лицем, на якому видно доброту. Під час уроку його глибоко посаджені очі зацікавлено приглядалися до всіх. До нашого класу пан інспектор прийшов на урок географії. Під час заняття пан інспектор ставив нам запитання, на які ми не могли відповісти. Нам допомогла пані керівничка, пояснюючи, що ми ці теми ще не проходили. Писала Юзефа Зарембянка.

2 жовтня розпочався Тиждень загальноосвітньої школи. Усі діти загальноосвітніх шкіл брали участь у параді. Проходив збір коштів на будівництво загальноосвітніх шкіл. На кінець відбулася академія в театрі. Під час проходження колони діти несли написи: «Жертвуйте кошти на будівництво загальноосвітніх шкіл» та «Будуйте школи». Писала Гатис Ванда.

4 жовтня ми зібралися в старій школі. Коли ми поставали в пари, Ціхоцька та Носевич пішли покликати ксьондза Огібовського, господаря та власника будівлі, аби з ним попрощатися. Коли ксьондз вийшов, він звернувся до нас із короткою промовою, після чого благословив нас. Ми із жалем залишали нашу стару школу. Коли прийшли до нової, всі класи зібралися в актовій залі для спільної молитви. Нам було дещо незручно, але незабаром ми звикли до нашої нової школи. Писала Бізі Геня.

9 жовтня 1934 р. наш клас вирішив, що ми самостійно дбатимемо про чистоту кабінету. Щосуботи мають залишатися чотири учениці, які повинні полірувати воском підлогу. Окрім того, щодня після уроків має залишатися чергова разом із трьома однокласницями, які мають прибирати в класі. Писала Носевич В.

11 жовтня 1934 р. Сьогодні нам повідомили сумну новину, що вчитель географії пан Голєц нас залишає, замість нього має прийти інша вчителька. Нам було сумно втрачати давно знаного вчителя, але ми мусили з ним попрощатися і привітати нову вчительку, яка буде нас навчати географії. Писала Ярема.

Візит пана інспектора. 11 жовтня 1934 р. був у нашій школі пан інспектор Ґєровський. Привітався з учителем та сказав, що приміщення нашого класу трошки більше, але набагато гарніше. Писала Подгурська М.

12 та 13 жовтня 1934 р. у нашій школі відбулася академія у зв’язку з Тижнем загальноосвітньої школи. 12 жовтня пройшла академія для молодших класів, а 13 жовтня – для старших. Дохід від продажу квитків пішов на будівництво загальноосвітніх шкіл. Писала Логвінська Л.

15 жовтня 1934 р. виникло непорозуміння з класною керівничкою, нашою вихователькою,. Пані Готман та пані Островська, вчительки праці та гімнастики, поскаржилися на наш шостий клас, що він дуже галасливий під час їхніх уроків. Тож пані сказала, що відмовиться від керівництва в нашому класі. Ми вирішили, що варто перепросити керівничку та попросити, аби вона нам пробачила. Тому пішли до неї та просили, аби вона взяла нас до кінця першої чверті. Вона була задоволена цим і сказала, що візьме нас на випробувальний термін. Писав Тимонішин.

19 жовтня замість того, аби навчатися в класі, ми пішли до природничої майстерні, яка міститься в загальноосвітній школі № 2. Коли прийшов пан Федорчук, ми стали по двоє та пішли до майстерні. Він розсадив нас за столами, за кожним – окрема група. Таких груп було десять. Кожна мала господиню. Вона робила досліди. Складніші досліди робить учитель. Уроком ми були дуже задоволені. Писала М. Пулторак.

27 жовтня 1934 р. Гардероб у нашій школі. На початку, як тільки ми прийшли до школи, гардероб ще не був готовий. Згодом нам його доробили й тепер ми маємо свій вішак. Дуже тішимося, що зараз наші плащі в порядку. Кожен нині, як приходить до школи, йде в гардероб, роздягається там, а потім йде в клас. Писав Петрук Павло.

30 жовтня 1934 р. Екскурсія до чеської школи. Наш клас пішов відвідати чеську школу, яка знаходиться поблизу школи № 2. Ставши по двоє, ми пішли туди. Там ми оглядали залу. Потім пішли до іншої зали, в якій на нас чекали дівчата та хлопці. Там нас дуже сердечно прийняли. Ми повернулися до школи із задоволенням від того, що познайомилися з нашими братами-слов’янами. Записала Бізі Геня

Чеська школа в Луцьку. hroniky.com

30 жовтня 1934 р. відбулися перші збори Польського Червоного Хреста. На цих зборах ми говорили про розвиток Польського Червоного Хреста в Польщі та за кордоном. Розмовляли про принципи його діяльності та численні завдання, з яких ми обрали кілька для обговорення. Далі залишилося кілька параграфів з… (тут, на жаль, немає кілька сторінок хроніки, – ред.).

Учасники курсів Польського Червоного Хреста в Луцьку. NAC

Упродовж довгого часу ми готували вертеп для виступу в міському театрі. З нетерпінням ми чекали на цей день. 27 грудня відбувся вертеп, зал був повний. У заході брав участь Його ексцеленція єпископ. Вертеп подобався всім та пройшов чудово. Були наступні сценки: 1) Райські дзвони 2) Пастухи 3) Три царі 4) Ірод 5) Ясла. Написала Фік Аделя.

15 січня 1935 р. після святкових канікул ми повернулися до школи, аби далі навчатися і мати гарні оцінки в табелі на кінець року. Попри чимало приємностей, які ми мали під час свят, ми все ж сумували за школою. Після повернення до школи вже вдруге відбувся вертеп. Потім ми почали працювати, як раніше, та пожинати нові плоди своєї праці. Писав А. Сємяновський.

Після святкових канікул 15 січня ми прийшли до школи. Змінилося лише те, що молодші класи були перенесені наниз, а старші нагору. Старші класи тепер мають окрему актову залу. До неї ми ходимо під час великих перерв та на гімнастику. Дуже радіємо, що її маємо. Писала Яшевська Г.

Оскільки в нашому класі дівчатка часто занедбували свої обов’язки, класна керівничка запровадила зміни. Тоді зголосилися дівчатка, які хотіли усунути цей недолік. Із 29 січня групи, які були раніше, перестали існувати. Усі обов’язки було покладено на групи, на чолі яких поставили дівчаток, що зголосилися самі. Писала Й. Зарембянка.

1935 р. (день не поданий) За традицією минулих років та завдяки старанням керівнички школи було влаштовано традиційну ялинку. Аби не було затісно, ми вирішили відділитися від молодших класів. Учениці класів IV, V, VI i VII, вирішили просити пані керівничку дозволити влаштувати із цієї нагоди забаву виключно для цих класів. Прислухавшись до нашого прохання, пані керівничка дала такий дозвіл, а також зробила для нас приємну несподіванку – запросила оркестр, звісно ж, за власний кошт. Ялинку завдяки старанням учениць досить гарно прикрасили. Згідно з рішенням учениць згаданих вище класів, вхід на забаву коштував 10 грошів. Пані Любенецька доклалася до організації буфету. Бавилися ми дуже весело, оскільки під звуки музики багато танцювали. О 9-й годині забава завершилася. Писала Германовська

1 лютого 1934 р. Ми святкували іменини президента Республіки Польща. О 8-й годині зібралися в школі в актовій залі, де відбулася урочистість. Усі класи брали у ній участь. Наш клас, спеціально на цей день, приготував біографію президента, яку ми всім зачитали. Крім того, молодші класи декламували вірші, а клас VII прочитав реферат про наукову діяльність президента. Писала Германовська.

9 лютого 1935 р. ми зібралися в актовій залі, аби вшанувати п’ятнадцяту річницю повернення доступу до моря. Це був великий день і святкували ми його урочисто, бо в цей день Польща знову повернула море. Однокласниці читали вірші та оголошували промови про значення моря для держави. Також заохочували нас, аби ми записалися до «Морської та колоніальної ліги». На кінець академії хор співав пісні про море. Писала Б. Перлін.

1935 р. (день не поданий). У нашій школі відбулася доповідь про Лігу повітряної і протигазової оборони (L.O.P.P.). Не всі дівчатка були присутні на цій доповіді, оскільки мали бути на хорі. До школи прийшов один чоловік, який розповідав нам про L.O.P.P. Після короткої розповіді нам показали слайди. Було дві частини. Ми бачили мапу польоту 1934 р., бачили нашого переможця Бояна. Далі на екрані показали кубок, який Польща здобула двічі. Ця доповідь тривала одну годину. Після неї чимало дівчаток записалися до L.O.P.P. Писала Армель Р.

22 лютого цього року на уроках католицької релігії в класах VI та VII присутніми були вісім ксьондзів. Наш ксьондз-префект слухав, як ми відповідаємо на запитання, що їх задавав один із присутніх, а інші щось записували. Після закінчення уроку було видно, що вони задоволені. Писала Й. Томчак.

27 лютого цього року. Коли ми прийшли в школу, то побачили, як сильно розлилася річка Стир, що аж діставала до нашого шкільного подвір’я. Усі на перервах підходили до вікон та дверей, аби спостерігати, як б’ються хвилі. Одні дівчата називали це морем, інші ж називали це Стирівським морем. Писала Й. Томчак.

Паводок у Луцьку в 1932 році. NAC

Із 2 до 11 березня. Протягом цього тижня ми проводили збір коштів у «Фонд польських шкіл за кордоном». На польські школи збирають у кожній школі. Наш клас зібрав 3 злотих 53 грошів. Писала Марія Пулторак.

Майже від початку навчального року ми робили фіранки для нашої нової школи. Після довгої та тяжкої праці їх таки повісили. Фіранки білі, гарні та скромні. Ми пишаємося ними. Писала Пулторак.

Певно, кожен знає, що 19 березня іменини в нашого улюбленого Дідуся, Маршалка Юзефа Пілсудського. Щороку в цей день у нас у школі відбувається академія. Цьогоріч відбудеться підготовлена нами програма. На початку ми поділилися на групи. Кожна підготувала свою програму. Найкращою була група Барилавич. Писала М. Пултурак.

9 березня делегація від нас ходила привітати з іменинами нашу опікунку пані Дубіцьку, яка часто допомагала нам у різних шкільних справах, за що ми також їй дуже вдячні. Й. Зарембянка.

19 березня 1934 (має бути 1935) р. 19 березня – це день, який громадяни Республіки Польща відзначають дуже урочисто. Саме цього дня «Вождь народу» Юзеф Пілсудський святкує свої іменини. День цей також урочисто вшановувала і наша школа. Відбулася академія. В ній брали участь класи V, VI i VII. Ми провели її двічі. Один раз уранці для учениць, а раз о годині 4-й для дорослих. В програму ранішньої академії входили вірші, пісні, реферат та біографія Маршалка. В програмі післяобідньої академії, окрім вище вказаного, була вистава, приготовлена нашими силами. Того ж дня відбувся парад, у якому брала участь наша школа. Сьогодні також видали блискавку, присвячену Юзефу Пілсудському. В ній були твори, написані учнями та ученицями різних шкіл. У блискавці є також твори учениць нашої школи. Писала Г. Бізі.

20 березня 1935 р. Надходить веселе та радісне свято Пурім. Ізраїльські дівчатка стають у шеренгу тих, хто хоче це свято відзначити весело. Комітет, який складається з єврейських матерів, вирішив у день Пуріму влаштувати забаву з чаюванням та комедією. З нетерпінням ми чекали на прихід цього дня, бо оголошена програма свята обіцяла бути веселою. Здійснилися наші надії, бо святкування було чудовим. Нам дуже сподобалася комедія, а особливо східний танець. До чаю нам дали торбинки зі смаколиками. О 10-й годині, повні вражень, ми розійшлися по домівках. Писала Б. Перлін.

20 березня 1935 р. До нашої школи навідався пан інспектор. Він перебував у нас протягом трьох днів, під час яких був у нашому класі на одному з уроків. Задавав нам запитання, на які ми відповідали добре. Писала: Й. Зарембянка.

24 березня 1935 р. У нашій школі відбулося освячення прапора. Його здійснив єпископ Вальчикевич. На освячення прапора з’їхалося чимало чиновників. Хресними батьками були: від імені пана куратора був пан інспектор, а в імені дружини воєводи – дружина заступника старости повіту. На шкільному коридорі вишикувалися в шеренгу дівчатка як почесна варта. Після освячення прапора в нього вбили гвіздки. Пізніше із промовою виступив пан інспектор, який вручив прапор пані керівничці. Вона теж виголосила промову, а після цього дала прапор трьом ученицям. Наприкінці з промовою виступила одна з учениць VI класу. Після завершення заходу гостей запросили на чай. Нам, ученицям, день, у який був освячений наш прапор, запам’ятається назавжди. Й. Федорович.

25 березня 1935 р. ми відзначали іменини нашої улюбленої опікунки, пані керівнички. Ми заздалегідь підготували подарунок на її іменини і прагнули зробити його власними руками. Коли надійшли іменини нашої виховательки, все вже було готове. У нашому класі вже лежали скатертина та шість серветок, ба більше, навіть листівка була теж зроблена своїми руками. Близько 11-ої години ми зібралися в школі в актовій залі, аби висловити їй свої почуття та привітати. З пришвидшеним серцебиттям ми чекали, коли прийде пані керівничка. На обличчях дівчат можна було побачити хвилювання та радість. Коли вона зайшла, ми заспівали «Сто років», після чого її привітали колектив учителів та дівчата. Пані була дуже розчулена. Вона подякувала нам за побажання, а ми на завершення ще раз заспівали «Сто років». Так ми завершили такий милий та урочистий день. Писала Германовська.

25 березня 1935 р. Уже давно батьківський комітет нашої школи добивався, аби школа № 7 отримала ім’я Марії Конопницької, великої польської поетеси. Для цього потрібно було докласти багато зусиль. Нарешті ми отримали дозвіл. 25 березня відзначають Благовіщення, отож цього дня ми святкували день нашої шкільної покровительки. Це був дуже урочистий день, тому відбулася академія в приміщені школи. Кілька однокласниць продекламували вірші, написані Марією Конопницькою, наприклад «Перед судом» та інші. Пані Островська та пані Любеницька зачитали її твори. День цей був урочистим і залишиться в нашій пам'яті на довго. Писала В. Носевич.

Печатка батьківського комітету школи

6 квітня 1935 р. Виставлені оцінки за третю четверть. Зарембянка.

7 квітня 1935 Польський Червоний Хрест у нашій школі організував захід для бідних дітей, на якому вони мали різні сюрпризи та ігри. Там також була присутня пані керівничка, чим ми були дуже задоволені. Коли стемніло, ми пішли до дому. Писала Аліна Саковська.

1935 р. (день не поданий). Сьогодні у нас був надзвичайний день, оскільки до нашого класу на урок польської прийшло чимало професорів та вчителів. Урок пройшов для нас не дуже добре, на ньому ми проводили роботу над помилками в класній роботі. Багато писати про це не буду, бо цей спогад для нас не надто приємний. Писала Й. Зарембянка

16 квітня 1935 р. Сьогодні нас відпустили на святкові канікули. Ми були дуже задоволені, що зможемо протягом свят трохи більше розважитися. Свята у нас пройшли весело. Ми повернулися до школи веселими та здоровими, щоби знову взятися за навчання, адже за півтора місяця кінець навчального року. Писала Аліна Саковська.

30 квітня 1935 р. Сьогодні у нас на уроці польської були двоє вчителів з іншого повіту. Урок пройшов для нас значно краще, ніж попереднього разу. На уроці ми проходили уривок із книги під назвою «Боротьба з туберкульозом». Писала Аліна Саковська.

2 червня 1935 р. Сьогодні ми святкуємо іменини пана Федорчука, нашого шановного вчителя, який викладає в нашому класі математику та природу. Тому ми запросили його до нашого класу, аби привітати. Однокласниця Бялошевська прочитала вірш, після чого ми подарували йому вазон квітів та великий альбом для фото з написом: «Улюбленому вчителю з нагоди іменин від VI класу». Писала Аліна Саковська.

3 травня 1935 р. Сьогодні ми відзначаємо Свято 3 травня. Вранці о 8-ій годині ми зібралися в школі, де відбулася академія, в якій брали участь дівчата 7-го класу. Одна з учениць виголосила промову, інші ж декламували. В кінці ми заспівали «Не покинемо землі». Ми вишикувалися по двоє і вирушили до храмів. Після служби ми попрямували на Кафедральну площу, звідки рушив парад. Писала Брандля Файнвель.

Із початку травня ми вирішили зробити клумбу на шкільному подвір'ї, тому що нам подобається доглядати за квітами. На вільних уроках і в післяобідню пору ми виходимо на подвір’я копати. Кожен учень пожертвував кілька грошів на квіти. І зараз, після закінченої роботи, ми із задоволенням дивимося на нашу клумбу, яка буде дуже гарною. Опрацювала: Р. Армель та Р. Шмуклер.

8 травня 1935 р. Цього дня ми відзначали Святого Станіслава, єпископа. Усі дівчатка зібралися біля школи та вирушили до костелу. Майже всі католички приступили до Причастя, адже Святий Станіслав – патрон Луцької дієцезії. Ксьондз говорив, що потрібно молитися за поляків у Росії, які не можуть молитися, бо не мають католицьких костелів. Тому потрібно молитися, аби вони могли якнайшвидше переїхати до Польщі. В кінці ми заспівали пісню до Святого єпископа Станіслава та повернулися додому. Писала Марія Дембєц.

12 травня 1935 р. Цього дня мало відбутися відзначення «Морської та колоніальної ліги» та «Ліги протигазової та повітряної оборони». Ми зібралися в школі о 8-ій ранку. Ми розбилися по двоє та попрямували на Кафедральну площу, звідки рушив парад. Біля Воєводського управління ми зупинилися, бо один з панів мав промову. Після промови ми розійшлися додому. Писала Ф. Пашт.

12 травня 1935 р. Це був день важкого удару для усіх сердець поляків, адже цього дня ми втратили Батька нації та нашого улюбленого Дідуся. Сумна новина потрясла нас до глибин. Ми не могли змиритися з думкою, що Дідусь покинув нас назавжди, що його ніколи більше не буде з нами. Великий жаль окрив наші серця, а ми окрили трауром наші емблеми. Окрилося також траурними напівспущеними прапорами місто. Шкільні дні минали важко, ми зосередилися на молитві за щасливу вічність улюбленого Вождя. Писала: Й. Зарембянка.

Жалобна церемонія з нагоди смерті маршала Польщі Юзефа Пілсудського в Луцьку. NAC

15 червня 1935 р. Уже надійшов кінець року. Після повернення з костелу ми отримали результати нашої річної праці. Сумно нам було покидати школу, в якій ми провели низку наших дитячих років. Але з найбільшим жалем ми попрощалися з пані керівничкою, нашою дорогою та улюбленою вихователькою, до якої ми були прив’язані всім серцем. На закінчення року ми разом із сьомим класом провели прощальний вечір. На ньому були всі вчителі з пані керівничкою. Вечір пройшов дуже весело. Наступного дня ми прийшли до школи, де отримали чудові подарунки на спогад від школи. Це були останні миті, які ми провели в школі разом. Писала Барилович.

Першу частину хроніки, в якій відображений 1933–1934 навчальний рік, можна прочитати тут. 

Опрацював Артур Альошин