«Там, де він грав, був народний театр». Спогади про Єжи Трелю
Статті

Він був живим пам’ятником театру, а дехто навіть казав: «Там, де грає Треля, там і є народний театр». Видатний польський актор Єжи Треля помер 15 травня в Кракові у віці 80 років.

У цифрах виглядає так, що Єжи Треля не сходив із театральної сцени майже 60 років, тобто він зіграв сотні ролей. І це при тому що, наприклад, як Конрад у «Дзядах» режисера Конрада Свінарського він з’являвся на сцені понад 360 разів протягом 10 років. І кожного разу зосереджував на собі увагу публіки протягом трьох із половиною годин. Перед камерою він з’являвся понад 100 разів, перед телевізійною – 150. Хоча ніколи не грав у телесеріалах!

Виступи на радіо, декламування поезії, участь у програмах для дітей, лекції для студентів – усього взагалі неможливо порахувати. «Люди роблять безліч приємних речей: п’ють горілку, залицяються до дівчат, а Треля тільки грає, грає і грає. Якийсь маніяк», – підсумував колега з театру Ян Новіцький.

Коли про нього писали як про зірку, він пояснював, що це непорозуміння, бо він просто не знає, «як зірка ходить, сидить і жестикулює». І посилався на запитання, яке поставив його колега Новіцький: «Як можна бути зіркою й одночасно їсти відбивну з капустою?» Від себе додавав: «Коли я граю короля, то після спектаклю знімаю корону, соболину мантію і вдягаю свою зношену куртку, шапку і йду додому». Одного разу журналістка запитала його, про що він думає, коли виходить на сцену, граючи Шекспіра. Відповів: «Щоб не вдаритись головою!»

Але це один бік медалі. Тому що колеги повторювали за Єжи Біньчицьким (незабутнім Богумілом Нехціцем), що Треля просто не усвідомлює, який має талант. Він нагадує «древніх ацтеків, які використовували золото для виготовлення звичайних знарядь». А старожилка сцени Зофія Рисювна зазначала: «Там, де грає Треля, – народний театр».

Театр на котурнах

Треля народився 14 березня 1942 р. у селі Леньче Вадовіцького повіту в сім’ї залізничників. Його батьки мріяли, що він стане залізничником як батько, бо для хлопця із села неподалік Кальварії Зебжидовської це означало гарантований хліб до кінця життя. Але його прийняли до елітного краківського художнього ліцею – як раніше Ромека Полянського чи Франека Старовєйського.

Коли він намагався потрапити до цього ліцею, його відговорювали. Бо не тільки малий, але й занадто низький голос як на його статуру. І ще й до колег звертався цим бескидським діалектом: «Ти, слухай же, но…» Тому він надолужував іншим: терплячою селянською впертістю і неймовірною працьовитістю.

За це отримав наукову стипендію, але в нього її відразу забрали, тому що краківське телебачення показало в короткому сюжеті, що він одночасно бере участь у напіваматорському Театрі STU, і це перед захистом диплома! А тогочасний театральний Краків ходив на котурнах. «У школі панувало старомодне уявлення про театр як місце, яке твориться за допомогою пінопласту і приклеєних вусів», – скаже згодом інший студент Войцєх Пшоняк.

Єжи Трелі це теж заважало, аж настільки, що він навіть потрапив у краківську психіатричну клініку. Там його здивувала пропозиція від Конрада Свинарського – тогочасного гуру театру європейського масштабу. Треля мав зіграти Конрада в «Дзядах»! І він зіграв так, що на спектакль йшли цілі паломництва з усієї Польщі, а соціологи вивчали цей «народний феномен» протягом багатьох років. Конрад-епілептик, Конрад, який під час усієї «Великої імпровізації» (назва монологу Конрада з третьої частини «Дзядів» Адама Міскевича, – ред.) жодного разу не моргає, Конрад, який дивиться в очі самому Богові. А тут ще режисер Свинарський кричить, чому досі не принесли наколінники, бо ж Єжи мусить під час спектаклю кілька разів гепнутися навколішки…

Ну і сварка щодо яєць. Бо Свинарський придумав, що коли Конрад буде сперечатися з Богом, на фоні сцени звичайні польські «дзяди» будуть сопіти й обирати яйця. Зрештою, чому їх має хвилювати якийсь божевільний поет, який плете щось про духовність, якщо їм кишки грають марш. Як то в Польщі… Треля просив, благав, щоб режисер ті яйця відмінив, бо всі будуть дивитися на цей «сором» і вся «Велика імпровізація» піде на марне. Свинарський, однак, не відступив і Треля був змушений із ним погодитися, але аж після сьомого спектаклю. «Кажу: «Я люблю весь народ!» І раптом чую шелест. Дивлюсь, а пані, яка сиділа біля сцени, виймає із сумочки ковбасу. Вона зауважила мій погляд, сховала ковбасу. Я потім дивлюся одним оком, а вона знову її під’їдає. Спектакль тривав чотири години, то мусила щось їсти. І саме тому у виставі мали бути ті яйця…»

Театральне сакрум, змішане з профанум

Це театральне «сакрум» змішувалося в Кракові з «профанум» як ніде у світі. Після пам’ятних ролей у «Дзядах» і «Визволеннні» Виспянського Єжи Треля вважався божищем із великої літери Б – найбільшої з можливих, а тому мав би пересуватися над краківською бруківкою. А він бере участь у фарсовій публіцистичній виставі Станіслава Тима «Розмови під час вирубки лісу». Він зіграв там Бімбера – такого «дурника» з лісу, наполовину неграмотного. Через цю роль актор Треля мусив ще два роки чекати на квартиру. Керівник краківського житлового кооперативу, який відчув особисту образу, коли одного разу зустрів актора на вулиці, сказав: «Пане Єжи, як ви можете робити із себе такого ідіота?!»

До керівника важко доходило, що актор існує не для того, щоб показувати на сцені готові речі з народної міфології, щоб зміцнювати комусь дух. Актор повинен занурюватися якнайглибше в пошуках зерна людяності, шукати також під шаром звичайності, поверховності й дурноти. «Треля добирається до своїх постатей зсередини, – писали критики. – Зіграти означає в його випадку взяти відповідальність за свою постать». Це часто були малі постаті, епізодичні, але тільки Треля міг створити з них витвір мистецтва тривалістю 15 секунд. Коли в ролі бездомного Шайбуса у фільмі «Ангела в Кракові» він підскочив до ангела Джордано, якого грав Кшиштоф Глобіш, із реплікою «А в морду?!», цього вже не можна було забути.

Анна Димна, молодша колега зі Старого театру, сказала: «Вода – це вода, вогонь – це вогонь, Єжи – це Єжи. Просто».

Протягом майже 20 років Єжи Треля змагався з раком. Його стан раптово погіршився під кінець 2021 р. Він помер у Кракові 15 травня 2022 р. Прощання з актором відбудеться 23 травня в краківському домініканському соборі. Єжи Трелю поховають на кладовищі в його рідних Леньчах.

***

Текст написано для проєкту «Dla Polonii», який фінансує Канцелярія голови Ради міністрів РП у рамках конкурсу «Полонія і поляки за кордоном 2021 р.» Публікація відображає лише погляди автора і не представляє офіційну позицію Канцелярії голови Ради міністрів РП.

Вєслав Кот,
доктор гуманітарних наук за спеціалізацією «Сучасна література», професор Варшавського університету соціальних і гуманітарних наук, кінокритик і публіцист, автор понад 30 книг, зокрема виданої нещодавно «Любовні маневри. Найвідоміші романи польського кіно»

Джерело: dlapolonii.pl

 

Схожі публікації
ABC польської культури: Щепан Твардох – письменник випадково?
Статті
Письменник, фейлетоніст, а також знавець сілезької мови та культури. Головний мотив його творчості – людина, яка шукає власну ідентичність. Він неодноразово повторював, що жодного з його героїв не можна асоціювати з ним, а коли він творить, всі персонажі стають собою у процесі написання. Ані їх, ані фабулу він наперед не планує. В інтерв’ю 2013 р. Твардох сказав: «Мої романи розумніші за мене».
01 грудня 2022
ABC польської культури: Францішек Печка – король польської сцени
Статті
За всю кар’єру він зіграв, зокрема, жебрака, пароха, равина, Святого Петра та Господа Бога. Францішек Печка помер 23 вересня цього року у віці 94 роки. Він міг би сказати, що реалізувався як актор у всіх значеннях цього слова.
04 листопада 2022
АВС польської культури: Осінь – іде польська осінь
Статті
Осінь нікого не залишає байдужим. Ця пора року як опера: або ти любиш її всім серцем і душею, або, в найкращому разі, вона буде для тебе чимось абсолютно індиферентним.
17 жовтня 2022
ABC польської культури: «Яблуневий цвіт» – музика, що обіймає
Статті
Їхня пісня «Сьогодні пізно піду спати» станом на вересень 2022 р. на YouTube має понад 40 млн переглядів. Вони випустили альбоми «Неможливе», «Могло бути ніщо», «Live Pol’and’Rock Festival» і «Вільні серця». Пишуть і співають про те, що їх турбує, про світ довкола людини та про її переживання. Гурт «Яблуневий цвіт» (пол. «Kwiat Jabłoni») дуже швидко став популярним.
05 жовтня 2022
ABC польської культури: Скандалісти в мистецтві
Статті
Митці завжди шукали нових засобів художнього вираження, цікавіших форм та сфер, у яких могли би торувати шляхи, приводячи своїх глядачів у невідоме або викликаючи в них неоднозначні емоції. Такі маніпуляції відомі світові вже багато років.
23 вересня 2022
Чи напад СРСР на Польщу був неминучим?
Статті
У західній історіографії не вистачає усвідомлення, що радянська держава була загарбницькою імперією, яка не погоджувалася зі своїми кордонами і прагнула знищити Версальську систему в Європі. Польща була ключовим елементом цієї системи – так думали всі радянські очільники. Про це пише професор Марек Корнат.
17 вересня 2022
ABC польської культури: Мар’ян Коціняк – незабутній Гжегож Бженчищикевич
Статті
Польській публіці він найбільше відомий за комедійною трилогією «Як я розв’язав Другу світову війну», за комедійним кабаре Марціна Вольського «60 хвилин на годину», де зіграв Манюся, та за роллю маркграфа в серіалі «Яносік».
08 вересня 2022
Польща була ментально готовою до нападу німців. Захід – ні
Статті
Хоча Польща очікувала нападу з боку Третього Рейху, приготування, які вона зробила, були недостатніми. Зокрема, занадто багато надії покладали на домовленості з державами Заходу, які остаточно нас підвели, пише професор Анджей Хвальба.
01 вересня 2022
ABC польської культури: «Спокушення Святого Антонія»
Статті
Кожен турист і корінний житель Кракова має шанс відвідати низку музеїв, що пропонують багаті, цікаві й часто унікальні колекції. Звісно, граничну наївність продемонструвала би людина, яка захотіла б ці скарби оглянути за короткий час.
26 серпня 2022