Повернуті із забуття: Єжи Толвінський
Статті

Криміналіст із Рівного Єжи Толвінський – один із багатьох польських поліціянтів, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр. Його 1940 р. засудили до восьми років виправно-трудових таборів за службу в «польсько-панській» поліції.

Народився Єжи Толвінський 27 серпня 1900 р. у Варнавині Костромської губернії в родині Єжи Костянтиновича (72 роки; тут і далі вік родичів подано станом на вересень 1939 р.) та Станіслави Валер’янівни (63 роки). Батько хлопця працював майстром на винокурному заводі в Юр’євці Костромської губернії. Початкову освіту Єжи здобув у реальному училищі в Макарові тієї ж губернії.

Станом на вересень 1939 р. батьки Толвінського мешкали в Ліді Новогрудського воєводства. За іншими даними – в Рівному разом із Єжи.

Відомо, що 1919–1922 рр. Єжи Толвінський працював телефоністом Червоної армії в Москві. У 1923 р. він переїхав із СРСР до Польщі. Згідно з Ризьким мирним договором, підписаним у 1921 р., таку можливість мали ті мешканці радянської Росії, які могли довести, що мають польських предків. Багатьом полякам Росія не дозволила виїхати.

Після переїзду герой цього тексту оселився в Гродні, де того ж року його призвали до Війська Польського. Спочатку він служив у 1-му полку зв’язку, командування якого було розташоване в селі Зегже. Там він закінчив школу офіцерів. Пізніше – в радіо-телеграфному полку у Варшаві. Демобілізувався у званні підпоручика.

Під час звільнення зі служби Єжи Толвінському запропонували працювати на будівництві телефонних ліній для поліційних постів у Новогрудському воєводстві. Після двомісячної відпустки в березні 1925 р. він прибув до Новогрудка, де приступив до роботи в телефонній майстерні.

У липні 1925 р. йому надали звання пшодовника (старшого сержанта поліції) та перевели до Бреста на посаду діловода зв’язку при окружному управлінні поліції. За час перебування на цій посаді Толвінський закінчив тримісячний курс для пшодовників, що дало йому змогу отримати звання старшого пшодовника. Тоді ж він отримав звання підпоручика резерву Війська Польського, невдовзі – інспектора поліції. Після цього його перевели до Познані в окружний відділок поліції на посаду помічника інтенданта.

Як стверджував Єжи Толвінський під час допитів, у цей час Польща отримала квоту на 20 місць у міжнародному Віденському криміналістичному інституті. Єжи був серед поляків, делегованих на навчання. Після його завершення в 1929 р. він отримав призначення в розшуковий відділ Познанської комендатури поліції на посаду керівника групи швидкого реагування, яка займалася переслідуванням злочинців.

У 1932 р. Толвінський закінчив 11-місячну офіцерську школу у Варшаві. У вересні 1938 р. його перевели до Рівного, де він тимчасово виконував обов’язки керівника розшукового відділу Рівненського повітового відділку поліції. Основним завданням Єжи була боротьба з кримінальними злочинами та проституцією. У серпні 1939 р. його перевели на посаду офіцера розшукового відділу.

У Рівному Єжи Толвінський жив на вулиці Коперника, 44 разом із дружиною Станіславою Людвіківною (36 років) та дев’ятирічним сином Ришардом.

18 вересня 1939 р. оперативна група НКВС арештувала Єжи Толвінського й доправила до Рівненської в’язниці. Слідство в його справі було розпочато 3 лютого 1940 р. До цього часу жодних слідчих дій стосовно арештованого не проводили.

На першому допиті слідчого цікавила інформація про Фронт національної єдності (ФНЄ, легальна українська націоналістична партія). На що в’язень відповів, що ФНЄ був легальною організацією, але не мав великої популярності в Рівненському повіті, тому поліція не приділяла йому особливої уваги. Толвінський знав керівника організації Миколу Сильвестровича Негребецького. Поліції було відомо, що Негребецький поширював у Рівному та повіті видання, тиражовані ФНЄ, проводив агітацію, спрямовану на збільшення чисельності учасників партії, приймав декларації від нових членів та відправляв їх до центру ФНЄ у Львові, видавав членські квитки і збирав внески. За свідченнями Єжи, поліція вела облік декларацій ФНЄ, відповідно до яких станом на 1938 р. у Рівному нараховувалося 30 членів організації. За поширення газет ФНЄ без дозволу повітового старости Рівненський суд засудив Негребецького й вислав із міста в 1938 р. Таким чином місцеві органи влади намагалися обмежити поширення українських націоналістських настроїв із Галичини на Волинь.

Слідчого цікавила також боротьба з Комуністичною партією Західної України (КПЗУ). Однак Толвінський розповів, що станом на 1938 р., коли він прибув до Рівного, вона була фактично ліквідована. Він пригадав лише два випадки активізації діяльності КПЗУ в Клеванській та Гощанській гмінах, де було зафіксовано збори місцевої молоді. Для контролю КПЗУ в бригаді, що займалася політичними злочинами, існувала окрема секція. За цей напрямок відповідав Леон Урбанович. Його завданням було проведення профілактичних заходів проти зародження нових комуністичних осередків. Єжи зауважив, що станом на 1938–1939 рр. КПЗУ не була в пріоритеті їхньої діяльності. На першому місці була діяльність українських націоналістів. Робота політичного відділу поліції, за його словами, була спрямована на налагодження мережі інформаторів і конфідентів серед них.

Із одного з протоколів допитів довідуємося, що Єжи Толвінський очолював розшуковий відділ Рівненського повітового відділку поліції, допоки на цю посаду не призначили Тадеуша Стажемського – фахівця з політичних справ.

5 лютого 1940 р. слідство у справі Єжи Толвінського завершилося, про що свідчить обвинувальний висновок. Його визнали винним у злочинах, передбачених ст. 54–33 КК УРСР, а саме в тому, що він упродовж 14 років служив у «польсько-панській» поліції і працював на зміцнення «колишньої польської держави» та як офіцер поліції і керівник розшукового відділу очолював боротьбу з революційним рухом на території Рівненського повіту. На той час арештований перебував у Київській в’язниці НКВС.

Постановою Особливої наради при НКВС СРСР від 18 жовтня 1940 р. Єжи Толвінського засуджено до восьми років виправно-трудових таборів. Термін покарання він відбував в Ухто-Іжемському виправно-трудовому таборі.

У серпні 1941 р. за умовами угоди Сікорського-Майського Єжи Толвінського амністували як громадянина Другої Речі Посполитої та відправили в Комі АРСР. 23 червня 1989 р. його реабілітовано заключенням прокуратури Рівненської області.

Тетяна Самсонюк

P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.

Схожі публікації
Повернуті із забуття: Юзеф Афент
Статті
Наш черговий нарис присвячено Юзефу Афенту, старшому поліціянту 2-го комісаріату поліції в Рівному, арештованому радянською владою на другий день після її вторгнення на територію Другої Речі Посполитої.
21 вересня 2022
Повернуті із забуття: Владислав Слівінський
Статті
Одним із героїв книги «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941», яку нещодавно видала редакція «Волинського монітора», був Владислав Слівінський. На початку 1941 р. за підпільну антирадянську діяльність його засудили до 10 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах.
25 серпня 2022
Повернуті із забуття: Болеслав Хиль
Статті
Черговий нарис у циклі про польських поліціянтів, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячено Болеславу Хилю з Клевані. У листопаді 1939 р. Військовий трибунал 5-ї армії Українського фронту засудив його до розстрілу за те, що він був поліціянтом і в часи Другої Речі Посполитої «займався арештами комуністів».
19 липня 2022
Антон Мацєєвський: продовження історії
Статті
17 липня 1944 р. у битві під Анконою в Італії загинув уродженець Рівного Антон Мацєєвський. Перед вступом до лав Армії Андерса він був в’язнем радянських таборів, до яких потрапив за приналежність до польського підпілля.
17 липня 2022
Повернуті із забуття: Едмунд Кастнер
Статті
Черговий нарис у циклі про службовців польської державної поліції, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячений Едмунду Кастнеру – поліціянту з Клевані. Його разом із колегами та інформаторами розстріляли на початку 1940 р., звинувативши в «активній боротьбі з революційним рухом» і «підготовці збройного повстання».
04 липня 2022
«Ці люди ходили зі мною одними вулицями». Презентували книгу про польське підпілля в Рівному
Статті
«Це книга – про питання вибору. Так, як перед нами, українцями, сьогодні стоїть вибір, долучитися до боротьби за незалежність чи шукати безпечніше місце, волонтерити чи перейти на сторону окупанта, такий самий вибір стояв перед поляками в 1939 р.», – сказала Тетяна Самсонюк, авторка видання «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941».
11 червня 2022
Повернуті із забуття: Владислав Якушевський
Статті
У міжвоєнний період Владислав Якушевський працював у поліційних відділках у Рівному, Ковелі, Дубні та Здолбунові. НКВС арештував його в листопаді 1939 р., а в березні 1941 р. за «активну боротьбу з революційним рухом» засудив до восьми років виправно-трудових таборів.
27 травня 2022
Повернуті із забуття: Стефан Яжомбковський
Статті
Стефан Яжомбковський, поліціянт із Глинська Чеського на Рівненщині, – герой нашого чергового нарису про працівників польської державної поліції, які зазнали репресій з боку радянської влади.
18 березня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Ричак
Статті
Після звільнення з Війська Польського Юзеф Ричак почав працювати в польській державній поліції. Служив, зокрема, в Рівному. З приходом у місто Червоної армії його арештували за «активну боротьбу з революційним рухом трудящих».
11 лютого 2022