Пьотра Маліновського, директора сільськогосподарської школи з Тростянця біля Луцька, засудили до восьми років таборів, висунувши проти нього стандартне звинувачення в контрреволюційній діяльності.

Пьотра Маліновського заарештували в селі Тростянець напередодні Святвечора, 23 грудня 1939 р. Як записано в анкеті арештованого, він народився в 1898 р. у селі Ксенжомеж біля Любліна. На момент арешту проживав у селі Тростянець, за освітою був педагогом і керував місцевою сільськогосподарською школою, з 1937 р. був членом партії ОЗН (пол. Obóz Zjednoczenia Narodowego, укр. Табір національного єднання – політична організація, в яку входили так звані пілсудчики). Походив із селянської сім’ї. Батько Павел помер у 1932 р., 60-річна мати Кароліна-Францішка жила в рідному селі Ксенжомежі. Пьотр був одружений із 34-річною Броніславою, з якою мав двох синів: Мар’яна-Броніслава (12 років станом на грудень 1939 р.) і Анджея (один рік). Ще в Пьотра Маліновського було п’ятеро братів і п’ять сестер, восьмеро з них проживали в Ксенжомежі.

Арештованого помістили в Луцьку тюрму. Його звинуватили в тому, що він (цитуємо документ) «примушував учнів-українців покидати школу, а також силував їх прийняти польську релігію. […] 20 вересня 1939 р. разом із бандою офіцерів нападав на революційних селян і стріляв у комсомольця».

На допиті 19 січня 1940 р. слідчий Князєв з’ясував, що Пьотр Маліновський дійсно був членом партії ОЗН із 1937 р., а з кінця 1938 р. – керівником партійного осередку у своєму навчальному закладі. Маліновський відкинув звинувачення в боротьбі з комуністичним рухом. Участь у подіях 20 вересня він теж заперечив і сказав, що при відступі польські військові самовільно забрали майно школи, директором якої він був.

На наступних допитах 25 і 26 січня 1940 р. енкаведисти дізналися, що загалом у Тростянецькій гміні існували такі осередки партії ОЗН: Пшебраже (30 осіб), Юзефін (30 осіб), Хмелівка (20 осіб), Пшистань (10 осіб), Творимєж (10 осіб), Славатичі (10 осіб). Маліновський назвав керівників цих осередків, але знову заперечив участь у боротьбі з комуністичним рухом.

У лютому 1940 р. працівники НКВД провели два допити свідків у справі, односельчан арештованого. Першим із них був українець Никифор Вишневський. Він був неграмотний і замість підпису залишав свій відбиток пальця. У документі записано, що Маліновський «вічно негативно ставився до революційно налаштованих селян. […] Якщо він помічав у когось будь-яку симпатію до комуністів, того гнав у шию і не давав роботи». Також цей свідок сказав, що сам бачив, як Маліновський нібито стріляв зі шкільного подвір’я по сільській міліції, яка втікала 20 вересня 1939 р. від «польської банди», і що нібито якийсь незнайомий чоловік розповідав, що Маліновський добровільно віддав банді шкільне майно.

Сторінка з протоколу допиту свідка Никифора Вишневського

Другий свідок Олександр Климчук сказав, що тільки чув постріли, але не знає, хто стріляв. Він заявив, що Маліновський із приходом совєтської влади не пускав свого сина до школи й не брав участі в жодних зборах.

У квітні-травні 1940 р. слідчі продовжили роботу. Свідок Марія Каплун, українка, показала, що Маліновський віддав полякам шкільне майно, щоб воно не дісталося більшовикам, і разом із «польськими бандами» стріляв уже не по міліції, а в якихось партизанів. Також він нібито сказав полякам розстріляти місцевого симпатика більшовиків, росіянина Миколая Білецького, але ті не змогли його знайти. Останнє їй нібито сказала людина, якої вона не пам’ятає. Підписувалася Каплун теж відбитком пальця.

Миколай Білецький звинуватив Маліновського в тому, що той показав «польській банді» будинки партизанів і що на ґрунті особистої неприязні сказав його розстріляти. Достовірного підтвердження своїх показів він не надав.

Покази Олексія Семенюка і протокол повторних допитів Олександра Климчука, Никифора Вишневського лише доповнили звинувачення несуттєвими деталями. Слідчі провели три очних ставки Маліновського зі свідками у справі, на яких затриманий заперечив висунуті йому звинувачення.

10 липня 1940 р. слідство закінчили й Маліновському висунули офіційні звинувачення. В обвинувальному висновку записано: «Маліновський Пьотр Павлович був одним з активних керівників осередку ОЗН, який існував у селі Тростянець, серед населення проводив контрреволюційну агітацію, скеровану проти Совєтського Союзу. 20 вересня 1939 р., коли проходила польська банда через село Тростянець, Маліновський разом із нею стріляв у партизанів, видавав польській банді сім’ї партизанів, які залишилися в селі, роздав польській банді все шкільне майно, був вороже налаштований проти комуністичного руху в колишній Польщі. [… ] Визнав себе винним в тому, щоб був керівником осередку ОЗН, а свою контрреволюційну діяльність і те, що стріляв у партизан та видавав їхні сім’ї, заперечує […]».

Обвинувальний висновок у справі Пьотра Маліновського

Справу передали на розгляд Особливої наради при НКВД СССР. Згідно з протоколом № 154 від 29 листопада 1940 р., Пьотра Маліновського помістили у виправно-трудовий табір строком на вісім років, відраховуючи термін від 23 грудня 1939 р. Покарання він відбував в Онеглазі.

Виписка з протоколу з вироком Пьотру Маліновському

Після підписання договору Сікорський-Майський Маліновського як польського громадянина амністували. Як свідчить довідка, виписана начальником управління Онежського виправно-трудового табору, герой нашого нарису відбув до російського міста Бугуруслан. Його подальша доля нам не відома.

Заключенням прокуратури Волинської області від 12 березня 1990 р. Пьотра Маліновського реабілітовано.

***

З архівними кримінальними справами жителів Волині, репресованих совєтською владою, можна ознайомитися на сайті Державного архіву Волинської області.

(Далі буде).

Анатолій Оліх