Європейський Союз зародився в Луцьку, під час з’їзду монархів, який відбувся в 1429 році, – так вважає співзасновник кіностудії «Калейдоскоп», продюсер документальних фільмів Пьотр Сьлівінський.

10-12 квітня цього року в Луцьку відбувся показ документальних фільмів, створених на кіностудії «Калейдоскоп». Протягом трьох днів можна було переглянути 12 кінострічок на різні теми. Фільми привезли до Луцька продюсери Пьотр Сьлівінський і Войцєх Щудло.

У перший день демонстрували фільми «Привид» Вітольда Івашкєвіча, «Діти революції» Марії Змаж-Кочановіч і «Американець в ПНР» Пьотра Моравського i Ришарда Качинського.

– Зважаючи на показані фільми, перший день я назвав би революційним, бо те, що зараз у вас відбувається, нагадує нам період перед 1989 роком, коли поляки відстоювали свободу, – розповів Пьотр Сьлівінський. – Ми цю свободу здобули, чого бажаємо і вам. Мені здавалося, що це відповідний час для показу таких фільмів.

Наступного дня продемонстровано фільми, які, на думку Пьотра Сьлівіньського, є діамантами у творчості кіностудії «Калейдоскоп». Це, зокрема, фільми Марцеля Лозінського, одного з найвидатніших документалістів світу. Глядачі подивилися його «89 мм від Європи» й «Усе може статись», а також фільм Клаудії Базенхоф-Даффі «Комеда – музичні стежки життя».

На третій день ми подивилися «Сибірського провідника» Мацєя Мігаса і Єнджея Моравєцького. Шукаючи зв’язків з Україною, продюсери запропонували увазі глядачів також фільм Яна Ломніцького «Валерій, портрет ентузіаста» про львівського митця Валерія Бортякова, «особу львівської національності», як він сам себе називав. Росіянин за походженням, він пов’язав своє життя з Польським народним театром у Львові. «Це був справжній представник багатоконфесійного і багатоетнічного пограниччя», – зазначив консул Кшиштоф Савицький. Другим фільмом, котрий стосувався України, була картина «Любов без візи» про кохання з першого погляду між українкою та поляком, про людей, котрі багато чого пережили у своєму житті, але попри труднощі прагнуть бути щасливими.

– Нині документальний фільм є непростим жанром, як в Україні, так і в Польщі. Проте ми стараємося створювати якісну продукцію, – розповів Пьотр Сьлівінський. – Прийняття рішення про втілення в життя нового проекту залежить від фінансування. Ми повинні оцінити, чи є шанс на те, щоб отримати гроші. Найважче те, що багато цікавих, на нашу думку, фільмів ми не знімаємо тому, що не можемо знайти на них кошти.

На питання про те, чи стежать за подальшими долями героїв після того, як про них знято документальні фільми, Пьотр Сьлівінський і Войцєх Щудло відповіли, що їм не завжди вдається це зробити. Войцєх Щудло розповів, як знімальна група познайомилася з героями фільму «Любов без візи». Він також сказав, що, хоча вже багато років не бачив своїх героїв, зацікавлений питанням про їхні подальші долі, обов’язково зв’яжеться з ними, коли повернеться до Польщі.

– Силою документального фільму є час. Коли ми працювали над стрічкою про всиновлення польських дітей громадянами США, то протягом 14 років спостерігали за дітьми, які переїхали до Сполучених Штатів, цікавилися тим, що у них змінилося. Маємо кілька фільмів, у яких повертаємося до героїв і тем, – додав продюсер.

Пьотр Сьлівінський також зізнався, що має намір зняти фільм про Луцьк, бо саме в цьому місті, на його думку, зароджувався Європейський Союз.

– У 1429 році в Луцьку відбувся з’їзд найвизначніших монархів з усієї Європи. Тож Євросоюз виник тут, на Сході, і до цього потрібно повертатися, – відзначив Пьотр Сьлівінський. – Проте чи вдасться мені зібрати кошти на зйомки цього фільму? Не знаю. Історичні фільми не мають особливої популярності і їх не дуже охоче фінансують.

Наталя ДЕНИСЮК