Україна, що понад двадцять років перебувала на роздоріжжі між Сходом і Заходом (а точніше – між Європою і Росією), врешті відважилася зробити вибір. Це сталося в минулу неділю, коли громадяни держави абсолютною більшістю призначили собі нового президента.

Хто він, Петро Порошенко? Зараз вже не така важлива його біографія, більше турбує його майбутнє. Чи готовий олігарх і «шоколадний магнат» пов’язати його з українським народом? Чи відмовиться він від процвітання власного бізнесу на користь людей, котрі надали йому небачений донині кредит довіри – перемогу вже у першому турі?

Янукович-утікач лишив у спадок просякнуту корупцією систему управління на всіх рівнях, знищену економіку, розвалену бюджетну й соціальну сфери. До цього додалася ще й агресія Путіна у вигляді «підгодовування сепаратистів». Вирваний силою і віроломністю Крим, дестабілізація спокою на сході і півдні країни, початок громадянської війни – поставили Україну вперше в її новітній історії під загрозу подальшого існування як суверенної, незалежної та цілісної держави.

25 травня ми отримали надію на вихід із руїни. Новому президентові передається країна, яка вже змучена від втрат – людських і моральних. Жертви, лік яким пішов на сотні, не можуть стати даремними. Їх не вдасться забути жодному наступному чиновнику – від місцевого клерка рядового відділу – до президента країни. Бо українці не дозволять цього зробити. Україна «подорослішала» вкрай швидкими темпами, а її народ уже набагато важче обдурити.

Президентські вибори в Україні продемонстрували, що штучний поділ на схід і захід зазнав фіаско. Бо практично всі громадяни поспішили на виборчі дільниці, щоб відправити на пенсію наслідників комуністичної та регіоналівської ідеології. Примітно, що українці не пов’язали своє майбутнє з націоналістичними ідеями.

Перемога над сепаратистами, відвойовування політичними кроками й мудрістю Криму, стабілізація гривні й налагодження вітчизняної економіки, рішучі євроінтеграційні кроки – основні завдання, які доручено вирішувати Порошенкові. Їх поставив йому український народ.

Нас неодмінно чекатимуть позачергові вибори до Верховної Ради. Неможливо будувати нову країну, коли в парламенті досі перебувають люди, які потрапили туди завдяки обману й ідеологіям, що втратили свою актуальність. Нові політичні сили мусять замінити збанкрутілі партії та коаліції.

Вибори – прекрасна альтернатива революції та громадянській війні. Лише вони зараз можуть продемонструвати світові, що в Україні люди вміють міняти владу цивілізовано і, найголовніше, – результативно.

ВМ