Роботи Зофії Стриєнської в період найбільшої популярності, а він припав на міжвоєнні роки, поширювали у вигляді течок, альбомів і листівок. Багатьма роками пізніше картини цієї надзвичайно впізнаваної художниці я вперше побачила на поштових марках і вручну розмальованій порцеляні зі Цмельова.
Зофія Стриєнська, поч. ХХ ст. Public domain
Твори цієї незвичайної жінки неможливо сплутати з роботами інших митців. Фольклор, народні мотиви, костюми та орнаменти мали великий вплив на творчість Стриєнської. Вона трансформувала їх, надаючи своїм композиціям динаміки, розмаху й певного декоративного ритму. Він виражався в широкій палітрі живих, насичених кольорів і дещо геометризованій формі.
Художниця надавала своїм роботам певну наративність сцен, із яких просто випромінюються неприборкана енергія, життєрадісність і гумор. Поряд із Тамарою Лемпіцькою вона була найбільш упізнаваною художницею міжвоєнного періоду. Зофія Стриєнська – типова представниця стилю ар-деко. Друзі називали її коротко – Зоха, а оскільки в особистому житті вона славилася неординарною поведінкою, то дехто додавав до її імені прикметник «шалена».
«Гуцулка із дзбаном». Public domain
«Жнива». Public domain
«Польські танці». Public domain
«Залицяння». Public domain
c – такі її справжні ім’я та прізвище – народилася у Кракові. Художні здібності проявляла ще в дитинстві: малювала чим було можна і де тільки можна. Ще юною дівчиною співпрацювала з кількома ілюстрованими виданнями. Після закінчення з відзнакою художньої школи для жінок Марії Недзельської вона вирішила продовжити навчання в Академії образотворчих мистецтв у Мюнхені.
Здавалося б, немає нічого простішого – їдь і вчися. Проблема, однак, полягала в тому, що в ті часи в академію не приймали жінок. 1 жовтня 1911 р. Зоха з’явилася в аудиторії шанованого мюнхенського навчального закладу, переодягнена в чоловіка. Так вона розпочала навчання під іменем Тадеуша Гжимали-Любанського.
Своє прізвище, яке одразу асоціюється з мистецтвом, вона отримала від чоловіка, архітектора Кароля Стриєнського. Попри те, що подружжя дочекалося трьох дітей, їхній шлюб не витримав випробування часом. Через 11 років вони розлучилися, а Зофія залишила собі тільки прізвище першого чоловіка. Вдруге вийшла за актора Артура Соху, але і цей союз через деякий час розпався.
Пізніше були численні романи, зокрема з письменником Аркадієм Фіделером. Під час німецької окупації Стриєнська жила в Кракові, але після приходу совєтів у 1945 р. вирішила емігрувати. Постійним місцем її проживання стала Женева. Зоха завжди була зухвалою й нестандартною жінкою. Поводилася як ртуть, всюди її було повно.
Стриєнська часто повторювала, що життя потрібно черпати повними пригорщами. Воно занадто коротке, аби не любити і не творити те, що залишиться після нас. На її прикладі ми бачимо, якими пророчими були ці слова. Художниця померла від серцевого нападу 28 лютого 1976 р. у Женеві.
Дудл на честь 130-річчя з дня народження Зофії Стриєнської
Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
