В Інтеграційному центрі «Замлиння» відбулися «Майстер-класи примирення» – перший проєкт нещодавно заснованого «Товариства польсько-українського примирення».

Із 3 до 7 липня в Інтеграційному центрі «Замлиння» на Любомльщині, створеному релігійною місією «Карітас-Спес» Луцької дієцезії Римо-католицької церкви, була реалізована ще одна ініціатива, присвячена 80-річчю Волинського злочину. Це «Майстер-класи примирення» – низка культурно-освітніх заходів і занять, у яких узяли участь поляки та українці.

Проєкт «Майстер-класи примирення» реалізувала громадська організація «Товариство польсько-українського примирення» у співпраці з Інтеграційним центром «Замлиння», Добровольчими загонами праці (ДЗП) в Любліні й Товариством приятелів Кременця і Волинсько-Подільської землі. Активну участь у ньому взяли українські волонтери, які не належать до жодних організацій, але для яких важливе польсько-українське порозуміння.

Капеланом проєкту був отець-канонік Ян Бурас, засновник і директор Інтеграційного центру «Замлиння», лауреат нагороди «Semper Fidelis». Також до «Майстер-класів примирення» долучився панотець Іван Квік, настоятель православної Свято-Михайлівської парафії в Кисилині.

Як розповів Яцек Бури, заступник коменданта ДЗП у Любліні, першу половину кожного дня реалізації проєкту учасники присвячували прибиранню кладовищ, на яких поховані поляки, загиблі під час Волинського злочину в 1943–1944 рр. Порядкувати допомагали місцеві жителі, українці. Загалом вдалося навести лад на католицьких некрополях у Любомлі, Острівках, Кисилині та Засмиках. Яцек Бури разом зі своїми підопічними вже багато років займається підтримуванням ладу на покинутих польських кладовищах в Україні, а також опікується кількома бездоглядними українськими цвинтарями в Польщі.

Друга половина дня була присвячена спільному перегляду фільму чи вистави на тему Волинського злочину й наступному обговоренню глядачами: поляками та українцями.

Першим став документальний фільм «Сад дідуся» режисера Кароля Старнавського. Стрічка розповідає про молоду польку, яка спеціально подорожує Волинню, щоби знайти відповіді на питання про минуле своєї сім’ї. Ця жінка – Кароліна Романовська, журналістка з Лондона, предки якої походять із села Угли на Сарненщині. Події на Волині є болісною темою для Кароліни, адже під час нападу на Угли 12 травня 1943 р. загинули 18 членів її родини.

Стрічку знімали разом поляки та українці, це перший спільний польсько-український фільм на тему Волинського злочину. Його прем’єра відбулася на польському телебаченні 11 липня, у Національний день пам’яті жертв геноциду, скоєного українськими націоналістами проти громадян Другої Республіки Польща. У травні цього року Кароліна Романовська заснувала «Товариство польсько-українського примирення», а майстер-класи в Замлинні стали першим реалізованим проєктом цієї організації.

Наступного дня дивилися й обговорювали театральний етюд «Ромео і Джульєтта. XXI PL–UA», створений Яцеком Бурим. Режисером виступив Ришард Стемпень, акторами – молодь із ДЗП. Вистава розповідає про любов молодої українки, біженки від російсько-української війни, і поляка. Їхні стосунки зазнають випробування минулим: її дідусь був в Українській повстанській армії, а його – в Армії Крайовій. Ще одним фільмом для обговорення стала картина «(не)Врятовані», знята журналістами каналу TVP Lublin Вєславою Шимчук, Анною Дудою й Томашем Смиком. Стрічка присвячена полякам, які загинули, не врятувалися, але пам’ять про яких рятують сучасні поляки та українці.

Окрім цього, учасники проєкту мали спільну розважально-пізнавальну програму. Це був концерт волинських пісень у виконанні тріо з Будинку культури села Мельники на чолі з Федором Гіричем, а ще – цілодобове символічне вибивання ритму примирення на барабанах. Гжегож Кровіцький ознайомив усіх із цікавою і корисною системою рухової терапії, створеної волинянином Моше Пінхасом Фельденкрайзом.

«Таку форму проведення проєкту вибрали невипадково. Прибираючи цвинтарі, ми хотіли звернути увагу, що тут колись жили поляки. Нам ідеться тільки й виключно про пам’ять і пошану до померлих. Водночас це спільне прибирання дуже нас об’єднувало, зближувало», – розповіла Кароліна Романовська, ініціаторка проєкту.

Під час зйомки «Саду дідуся» вона дійшла висновку, що на відміну від поляків українці майже нічого не знають про події 1943–1944 рр. Однією з основних причин цього вона вважає радянізацію Волині. Тому потрібні насамперед освітні кроки, зокрема згадані вище фільми, які поляки та українці дивилися спільно в рамках проєкту.

«Першого дня ми подивился «Сад дідуся». Він викликав багато емоцій, сліз. Але мушу сказати, що це фільм, який нас, поляків і українців, об’єднує. Я отримала багато приємних слів від польських і українських глядачів. А вже наступного дня в українських учасників проєкту почали з’являтися питання. Тобто усвідомлення в них почало мінятися», – поділилася співрозмовниця своїми враженнями.

«Ми не хочемо нікого змушувати пізнавати історію, ми можемо лише заохотити. Не можна змінити історію, можна лише її прийняти і просто йти далі разом. Ми маємо пам’ятати ті події, щоб вони більше ніколи й ніде не повторилися. Я хотіла би показати, що попри важку історію, ми можемо жити у приязні. Саме для цього – наш проєкт, саме для цього створена наша організація», – вважає Кароліна Романовська.

На згадку про «Майстер-класи примирення» в Замлинні тепер ростимуть дуби пам’яті, посаджені учасниками проєкту. За задумом, їх переплетені корені символізуватимуть переплетення доль двох народів: польського та українського.

Завершенням проєкту стали спільна молитва учасників із прем’єр-міністром РП Матеушем Моравецьким на католицькому цвинтарі в неіснуючому селі Острівки, поминальна меса на могилі 173 убитих поляків у теж неіснуючому зараз селі Паросля та меса в луцькому кафедральному соборі Святих Апостолів Петра і Павла, в якій узяли участь Президент України Володимир Зеленський і Президент Республіки Польща Анджей Дуда.

Анатолій Оліх

Фото надав Яцек Бури