У 103-тю річницю загибелі в бою з більшовиками американця Артура Келлі із 7-ї ескадрильї імені Тадеуша Костюшка та поляка Станіслава Скаржинського з 21-ї ескадрильї винищувачів Війська Польського на Волині освятили пам’ятник цим пілотам.

Тиждень тому на території Муравищенського лісництва на Волині встановили пам’ятник Артуру Келлі та Станіславу Скаржинському. Ці пілоти польської авіації загинули 15 липня 1920 р. у бою з підрозділами 1-ої кінної армії неподалік села Гавчиці (нині Муравище) біля Звірова.

Символічне відкриття пам’ятного знаку відбулося 8 липня у присутності Генерального консула РП у Луцьку Славоміра Місяка, глави Конференції єпископів Польщі, архієпископа Станіслава Гондецького та очільника Конференції римо-католицьких єпископів України, єпископа Віталія Скомаровського. Тоді тут помолилися за душі загиблих пілотів.

15 липня, в 103-тю річницю загибелі льотчиків, пам’ятник освятили капелан Національної гвардії України, отець Сергій Лівончук та отець Роман Власюк із Луцької дієцезії Римо-католицької церкви в Україні.

Молитву «Отче наш» спільно прочитали учасники цієї камерної урочистості. Після цього вони запалили лампадки біля пам’ятника.

На захід завітали члени громадської організації «Волинський клуб автомобільний», з ініціативи якої було встановлено пам’ятник, та працівники Поліського лісового офісу державного підприємства «Ліси України», котрі підтримали цю акцію. Почесними гостями заходу стали представники 204-ої авіаційної бригади Повітряних Сил українського війська. Були тут також заступники директора Рівненського обласного краєзнавчого музею Тетяна Самсонюк і Дмитро Маслов, викладач Луцького педагогічного коледжу, керівник студентського клубу «Всесвіт» Анатолій Кравець та працівники Волинського регіонального музею українського війська та військової техніки.

«Сьогодні ми хочемо вшанувати пам’ять пілотів, які загинули в боротьбі проти більшовизму. Проти того більшовизму, який і сьогодні проявляє свою агресивність. Сьогодні, як і 103 роки тому, народи об’єднуються, щоб протистояти цій людиноненависницькій ідеології», – зазначив Сергій Прозоровський, віцепрезидент Волинського клубу автомобільного.

Він зазначив, що місце, в якому встановлено пам’ятник, символічне, адже точно не відомо, де саме був збитий літак і де саме тоді місцеві мешканці поховали пілотів. Вдалося лише встановити, що вони загинули неподалік від того місця, де зрештою встановили пам’ятник.

«Нам потрібно буде ще зробити деякі дослідження спільно з істориками. Я думаю, що ми започатковуємо гарну традицію вшанування пам’яті цих пілотів, – сказав Сергій Прозоровський.

«Це дуже зворушливо і дещо неочікувано для мене. Ці три прапори, польський, український та американський, нагадують нам, що вони були разом тоді, коли страшна більшовицька навала ішла на Європу. І сьогодні вони теж разом. Зараз нам доводиться знову воювати із цією червоною заразою. І ми дуже вдячні тій допомозі, яку нам надають американські та польські друзі. Сподіваюся, разом із вами ми будемо в об’єднаній Європі й НАТО», – сказав один із представників 204-ої авіаційної бригади.

Ця історія почалася із циклу статей Дмитра Маслова, опублікованого три роки тому на сторінках «Волинського монітора». У ньому він описував історію 7-ї ескадрильї імені Тадеуша Костюшка, в якій служили, зокрема, американські пілоти – добровольці Війська Польського. В одному з текстів автор розповів про бої, які пілоти цього підрозділу вели з більшовиками на Волині. Про це він нагадав під час зустрічі з керівництвом Волинського регіонального музею українського війська та військової техніки, до якого учасники урочистості завітали після освячення пам’ятника.

Наприкінці червня 1920 р., в умовах наступу 1-ої кінної армії Будьонного та відступу Війська Польського разом із Армією УНР, 7-му ескадрилью передислокували до Львова. Перед тим вона базувалася в Білій Церкві, Києві, Фастові та інших населених пунктах. Після поповнення і ремонту авіаційної техніки ескадрилья прибула на аеродром біля Голобів неподалік Ковеля.

Дмитро Маслов зазначив, що в цій історії ще багато невідомих. Дослідникам ще доведеться встановити точну причину загибелі пілотів, місце їх поховання після ексгумації вже в часи міжвоєнного періоду, що саме сталося з літаком тощо.

Після завершення урочистостей їх учасники завітали до луцького скверу, який із січня цього року носить ім’я генерала Владислава Андерса. Нещодавно тут встановили таблицю з інформацією про патрона скверу.

Текст і фото: Наталя Денисюк