У 1920 р. 7-ма винищувальна ескадрилья імені Тадеуша Костюшка, в якій літали переважно американські пілоти, зазнала втрат біля Голоб та Звірова на Волині.
До квітня 1920 р. 1-ша кінна армія перебувала на Північному Кавказі. Після прийняття рішення про включення її у склад Південно-Західного фронту, який протистояв Війську Польському та його союзнику – Армії УНР, 1-ша кінна армія здійснила 1200-кілометровий марш від Майкопа до Умані. На це вона витратила 52 дні.
Для того, щоб приховати пересування 1-ї кінної армії, більшості її підрозділів наказали форсувати Дніпро за течією нижче Кременчука. Ця територія не входила в зону дії авіаційної розвідки Війська Польського, через що польське командування не знало, чи армія Будьонного вже входить у регіон ведення бойових дій.
25 квітня 1920 р. розпочався польсько-український наступ на більшовиків. 7-ма винищувальна ескадрилья імені Тадеуша Костюшка виконувала розвідувальні завдання, які інколи переростали у штурмові дії.
У цей період у 7-й ескадрильї сталася перша бойова втрата. Під час атаки на бронепоїзд на станції Бердичів отримав тяжке поранення руки поручик Едвін Нобл. Пересилюючи біль, він довів літак до аеродрому та вдало посадив його. Після тривалого лікування він більше не повернувся до 7-ї ескадрильї.
Поручик Едвін Нобл після поранення
Польсько-український наступ закінчився успіхом – Військо Польське та Армія УНР зайняли Київ. Після нетривалого базування в Бердичеві (з 30 квітня до 9 травня 1920 р.) 7-ма ескадрилья перебазувалася в Білу Церкву. 17 травня для більшої зручності в підтримці війська частину ескадрильї розмістили в Києві.
Про наближення 1-ї кінної армії повідомив пілот 7-ї ескадрильї, капітан Джордж Кроуфорд. Сталося це 25 травня, коли наприкінці чергової розвідувальної місії в районі Умані він виявив величезну колонну кінноти, яка, здійнявши куряву, пересувалася степом. І хоча до його слів у штабі спочатку поставилися досить скептично (за розрахунками командування Війська Польського 1-ша кінна армія була ще за 100 км від лінії фронту), саме це завчасне повідомлення дозволило підготуватися та не допустити прориву оборони «з ходу».
Поручик Джордж Матер Кроуфорд
27 травня 1-ша кінна армія перейшла в наступ. Її передові підрозділи знищили 2-й батальйон 50-го кресового стрілецького полку та батарею 13-ї дивізії в районі села Бистрик (зараз Погребищенський район Вінницької області). Але кілька днів по тому, отримавши поразку в бою під Володаркою (нині Київська область), 1-ша кінна армія зупинила свій наступ до 5 червня та була вимушена повернутися до Умані.
Розуміючи, що черговий наступ 1-ї кінної армії – лише справа часу, 28 травня 7-ма ескадрилья зібралася у Фастові, а 30 травня вирушила до Козятина. Коли перебування в Козятині стало неможливим, частина ескадрильї відправилася до Бердичева, а інша – до Житомира.
7 червня 4-та дивізія зі складу 1-ї кінної армії, здійснивши стрімкий 50-кілометровий перехід, захопила Житомир. Однак розміщені там штаби Війська Польського встигли вийти з міста. Вчасна евакуація штабу 2-ї армії генерала Антонія Лістовського та війська стала можливою завдяки інформації, яку здобув командир 7-ї ескадрильї Седрік Фонтлерой. Виконуючи розвідувальний політ, 7 червня він виявив неподалік Житомира великий загін кавалеристів, якого на цій ділянці фронту ніхто не очікував. Однак для самої 7-ї ескадрильї все минулося не так добре. В Бердичеві під час обстрілу було пошкоджено літаки Меріана Купера і Джорджа Кроуфорда, в результаті чого їм довелося спалити їх і вертатися пішки. Решту 7-ї ескадрильї евакуювали до Новоград-Волинського.
Тривав червневий контрнаступ 1-ї кінної армії. Із тяжкими боями польсько-українські війська відходила на захід. 7-ма ескадрилью 23 червня передислокували до Львова, а після поповнення і ремонту авіаційної техніки – на аеродром біля містечка Голоби неподалік Ковеля. Тоді підрозділ майже не брав участі в повітряних боях. Він перетворився на штурмовий, основним завданням якого стало нанесення удару з повітря по військах противника.
15 липня під час виконання завдань із протидії підрозділам 1-ї кінної армії загинув пілот 7-ї ескадрильї, капітан Артур Келлі. На цей раз за наказом керівника авіації 6-ї армії, полковника Седріка Фонтлероя (7-му ескадрилью на той момент очолював Меріан Купер) він разом із підпоручиком Станіславом Скаржинським із 21-ї ескадрильї, яка теж базувалися в Голобах, провів повітряну атаку на підрозділ 1-ї кінної армії, що вела наступ уздовж дороги Рівне–Луцьк. Згідно з офіційною версією, в районі села Звірів пілот атакував кінний підрозділ кулеметним вогнем. Знизившись до висоти в кілька метрів, льотчик отримав поранення та втратив керування. Некерований літак врізався в землю, унаслідок чого загинули двоє пілотів. Селяни поховали їх на найближчому лузі. Пізніше, уже після закінчення бойових дій, за наказом полковника Седріка Фонтлероя їх останки ексгумували та з почестями перепоховали на військовому цвинтарі у Львові.
Капітан Артур Келлі
Підпоручик Станіслав Скаржинський
Монумент пілотам-американцям на Цвинтарі орлят у Львові. Фото 1925 р. Джерело: photo-lviv.in.ua
Існує також інша версія цієї події. За словами історика Лукаша Лиджби, автора книг з історії польської авіації, літак Станіслава Скаржинського та Артура Келлі дуже постраждав в результаті обстрілу із землі, через що пілоту довелося вимушено приземлитися в полі неподалік села Зверовце (так він назвав Звірів, – авт.). Лиджба стверджує, що льотчики вижили при приземленні, але обидва загинули від куль ворога під час перестрілки.
Фрагмент австрійської карти 1910 р., на якій автор тексту позначив імовірний район загибелі капітана Артура Келлі та підпоручика Станіслава Скаржинського
На цьому неприємності для 7-ї ескадрильї не закінчилися. Цього ж дня капітан Стефан Цєцєрський відправився на розвідку в околиці Луцька. Неподалік села Підгайці він атакував кінний загін. Під час атаки пошкодився двигун літака. Стефан Цєцєрський здійснив вимушену посадку на території, окупованій ворогом, після чого більшовики взяли його в полон, а залишки літака спалили. Подальша доля цього пілота нам не відома.
Капітан Стефан Цєцєрський. Джерело: forum.odkrywca.pl
Фрагмент австрійської карти 1910 р., на якій автор тексту позначив імовірний район вимушеної посадки капітана Стефана Цєцєрського. Карта з freemap.com.ua
(Продовження буде).
Дмитро МАСЛОВ,
Рівненський обласний краєзнавчий музей
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
