Під час польсько-більшовицької війни 1919–1920 рр. фактично зародилася нова тактика ведення бойових дій. Її поява була пов’язана із протистоянням високомобільних військових з’єднань.

Завершальний період Першої світової війни відзначався позиційним характером ведення бойових дій, при якому мала місце стала, глибоко ешелонована оборона. Для війни 1919–1920 рр. було характерним масове використання високомобільних з’єднань та новітніх видів озброєнь.

Найцікавіше виглядає протистояння двох високомобільних з’єднань тієї пори, до яких, безперечно, належать радянська 1-ша кінна армія та 7-ма винищувальна ескадрилья імені Тадеуша Костюшка – найвідоміший польський авіаційний підрозділ того періоду.

Саме завдяки протистоянню цих двох сил почала формуватися нова тактика ведення сучасної війни, яку на початковому етапі Другої світової війни успішно використали війська Вермахту. Йдеться про маневрену війну. За допомогою масованого застосування бронетехніки здійснювався злам оборони піхотних частин противника. Такі дії загрожували оточенням усього угруповання та дезорганізовували оборону. Дієвим засобом проти таких броньованих та рухливих «залізних клинів» стали окремі частини фронтової авіації – штурмова авіація, яка успішно знищувала колони бронетехніки на марші та під час прориву.

До штурмової авіації входили не надто швидкісні, але добре броньовані та озброєні для знищення наземних цілей літаки. Атакуючи з малої висоти, вони перетворювали грізні «залізні клини» на груду палаючого залізяччя.

Необхідність захисту бронетехніки від дій штурмової авіації викликала появу окремого виду протиповітряної оборони – протиповітряної оборони сухопутних військ. Засоби протиповітряної оборони сухопутних військ рухалися разом із колонами бронетехніки, виявляючи загрозу з повітря і знищуючи ворожі літаки.

Це буде потім. А поки зароджувалися та набиралися сил два особливі військові формування, щоб у численних зіткненнях написати нові сторінки мистецтва збройного протистояння.

1-ша кінна армія під командуванням Семена Будьонного – унікальне військове формування того часу в Червоній армії. Створене під час Громадянської війни в Росії, у середині 1919 р. воно було потужним і маневреним засобом у руках головного командування Червоної армії для вирішення оперативно-стратегічних завдань. До його складу входили 10 кавалерійських та 9 стрілецьких дивізій, 4 бронепоїзди та авіаційна група (один винищувальний та три розвідувальні загони загальною чисельністю 22 літаки). Загальна кількість вояків, які служили в 1-й кінній армії, складала 16–17 тис. осіб.

7-ма винищувальна ескадрилья імені Тадеуша Костюшка – найвідоміший польський авіаційний підрозділ того періоду. Спочатку це була 3-я повітряна ескадрилья, яку створили наприкінці 1918 р. у Кракові. Її одразу передислокували на колишнє австрійське летовище Левандівка у Львові та згодом перейменували з 3-ї на 7-му. Тадеуш Костюшко тоді ще не був патроном, та й сама ескадрилья не була винищувальною.

Фрагмент мапи Львова 1929 р. з позначенням аеропорту на Левандівці. Public domain

Із січня 1919 р. нею командував поручик Єжи Борейша, а з квітня – поручик Стефан Стець. З його ініціативи підрозділ перетворили на винищувальну ескадрилью – на той час першу в польській авіації. У цей час вона брала участь у польсько-українській війні, а після її завершення перебувала в резерві головного командування Війська Польського.

В ескадрильї служили краківські пілоти, які раніше воювали в австрійської авіації, але досвідчених кадрів польській авіації все ж не вистачало. У цей час генерал Тадеуш Розвадовський, керівник Польської військової місії в Парижі, прийняв самостійне рішення про вербування до Війська Польського американських пілотів. Ідея створити льотний підрозділ з американських пілотів, які під час Першої світової війни воювали у складі Американського експедиційного корпусу на Західному фронті, виникла в Меріана Купера (у мирний час був журналістом, документалістом, згодом продюсером та режисером, серед його найвідоміших робіт – фільм «Кінг-Конг», знятий у 1933 р.).

Капітан Меріан Купер. Public domain

Меріан Купер був досвідченим пілотом Американського експедиційного корпусу. З генералом Розвадовським він познайомився, коли приїхав до Львова в рамках американської гуманітарної місії. Купер мав сентимент до поляків, оскільки його прапрадід Джон Купер 150 роками раніше боровся за свободу США під командуванням генерала Казімєжа Пуласького, якого вважав своїм другом. Пілот захопився ідеєю служити в польській авіації, щоб допомогти молодій польській державі і тим самим віддати полякам родинний борг.

Отримавши аудієнцію в Пілсудського, Меріан Купер зміг переконати маршала, який із недовірою ставився до ідеї створення підрозділу, в котрому служили би досвідчені американські пілоти. Пілсудський мав сумніви щодо задіяння у війську найманців, але згодом таки дав на це згоду. Купер разом з іншим американським пілотом Седріком Фонтлероєм почали вербувати колег.

Майор Седрік Фонтлерой (перший зліва) серед офіцерів, яких Юзеф Пілсудський нагороджує орденом «Virtuti Militari». Фонди Національного цифрового архіву

Уже 14 жовтня 1919 р. перша група американських пілотів-добровольців прибула до Варшави. Це були поручики Кеннет Шрусбері із Західної Вірджинії, Едвін Нобл із Массачусетсу, Джордж Кроуфорд із Пенсільванії, Карл Кларк із Канзасу й Артур Келлі з Вірджинії, капітани Меріан Купер із Флориди й Едвард Корсі з Брукліна в Нью-Йорку та майор Седрік Фонтлерой із Міссісіпі. Пізніше до них приєдналися поручики Едмунд Грейвс та Еліот Чеcc. Жоден із десяти пілотів не мав польських предків, ніхто з них також не розмовляв польською, хіба що Меріан Купер знав кілька слів.

Перші американські добровольці в 7-ї винищувальній ескадрильї імені Тадеуша Костюшка: Майор Седрік Фонтлерой, капітани Меріан Купер та Едвард Корсі, поручики Джордж Кроуфорд, Кеннет Шрусбері, Карл Кларк, Хармон Рорісон, Едвін Нобле. Public domain

Пілсудський скерував їх до 7-ї ескадрильї, яка тоді базувалася у Львові на Левандівці. 18 жовтня 1919 р. вони приєдналися до її складу, а майор Седрик Фонтлерой став її командиром. Разом з американськими пілотами мали літати троє польських льотчиків, поручики Владислав Конопка, Олександр Сеньковський та Єжи Вебер.

Поручик Олександр Сеньковський. Public domain

Весь обслуговуючий технічний персонал ескадрильї був польським. 22 листопада 1919 р. під час авіапоказу у Львові загинув Едмунд Грейвс, тож згодом на заміну йому в ескадрилью прибув поручик Хармон Рорісон. До речі, значних пошкоджень у результаті тієї аварії зазнав палац Потоцьких.

Поручик Едмунд Грейвс. Public domain

31 грудня 1919 р. ескадрилья офіційно отримала назву 7-ма винищувальна ескадрилья імені Тадеуша Костюшка. Патроном підрозділу обрали постать важливу як для польської, так і для американської історії з огляду на його участь у Війні за незалежність США. З’явилася також емблема підрозділу, ескіз якої намалював поручик Еліот Чеcc. Ідея зародилася в нього під час обіду в овальній залі львівського готелю «Жорж», в якому жили пілоти, тож ескіз він зробив на меню.

Поручик Еліот Чесс – автор емблеми 7-ї винищувальної ескадрильї імені Тадеуша Костюшка. Public domain

Емблема 7-ї винищувальної ескадрильї імені Тадеуша Костюшка

Укомплектована американськими пілотами 7-ма винищувальна ескадрилья брала участь у розвідувальних місіях, виконувала тренувальні польоти, але не брала участі у бойових діях. Така пасивність не входила у плани американських льотчиків, тож згодом вони почали просити командування Війська Польського передислокувати підрозділ туди, де йдуть військові дії.

Бойовий шлях 7-ї винищувальної ескадрильї імені Тадеуша Костюшка розпочався навесні 1920 р., після передислокації її спочатку до Великої Березовиці на Тернопільщині, а потім до Полонного (нині Хмельницька область). (Продовження буде)

Дмитро МАСЛОВ,
Рівненський обласний краєзнавчий музей