18 липня виповнюється 70 років Івану Пейку, голові Надзбручанського товариства польської культури та мови, яке діє в Гусятині, Сидорові та Хоросткові на Тернопільщині.

Його родинна історія пов’язана із Сидоровом на Тернопільщині, Перемишлем і розташованими неподалік нього селами Липа й Косениці в Підкарпатському воєводстві Польщі.

Прапрадід і прапрабабуся Матеуш і Марія Пейки по батьковій лінії походили відповідно із Косениць та з Липи Перемишльського повіту, жили в Перемишлі.

«Мій прадідусь Ян Пейко походив із Перемишля. Прабабуся Анна була з Липи. Вони були римо-католиками. Померли одразу після Другої світової війни й спочивають на цвинтарі в Перемишлі», – розповідав нам Іван Пейко, коли у 2023 р. ми записували його родинні історії.

Його дідуся, сина Яна і Анни Пейків, звали Юзеф Пейко. Із першою дружиною, Розалією, він мав троє дітей, серед них, Юзефа – батька Івана Пейка. Після смерті Розалії дідусь одружився з українкою Євою Водоляк. У них народилися дві доньки.

«Дідусь Юзеф помер у 1942 р., а мого батька в 1944 р. призвали до Червоної армії. У 1946 р. він повернувся до Липи й застав порожнє село, оскільки майже всіх жителів виселили до Радянської України. Насправді Єва з дочками могла лишитися в Липі, оскільки її покійний чоловік був поляком, але вона вирішила поїхати, оскільки боялася зоставатися там сама. З Липи вони на возі прибули до Перемишля. Далі цілий місяць їхали до Гусятина. І вже звідти приїхали в Сидорів», – розповідав Іван Пейко.

Юзеф Пейко, довідавшись, що його мачуху й сестер виселили до Сидорова, вирушив їх відвідати. Через кордон у напрямку СРСР його пропустили, а ось назад до Польщі вже не випустили. У 1950 р. Юзеф Пейко одружився з Михайлиною Каракулею із Сидорова.

Прадідусь і прабабуся Івана Пейка по материнській лінії, Ян і Агафія Уніловські мали сина і трьох дочок, серед них Павліну – бабусю Івана Пейка. У шлюбі з Федором Каракулею із Сидорова Павліна мала двох дітей: Михайлину, маму Івана Пейка, і Марію.

«Після одруження мої батьки, Юзеф і Михайлина, жили в Сидорові. В 1954 р. народилася моя старша сестра Марія, а в 1956 р. – я. Батько працював у колгоспі, був трактористом, електриком, розумівся на техніці і взагалі був майстром на всі руки. Мама була в колгоспі городницею», – розповідав Іван Пейко.

Він навчався в житлово-комунальному технікумі в Чернівцях, потім працював на різних будовах, а останні десять років перед пенсією – в інвентарбюро в Гусятині. У 2013 р. заснував Надзбручанське товариство польської культури та мови, яке діє в Гусятині, Сидорові та Хоросткові.

«Усе почалося з костелу Благовіщення Пресвятої Діви Марії в Сидорові. Після розпаду колгоспу храм лишили відкритим і невдовзі його почали нищити вандали. Я зачинив костел на замок, але це не допомогло» – зазначав Іван Пейко. Тоді він вирішив створити товариство, юридичною адресою якого стало місцерозташування костелу.

Він почав за свої гроші ремонтувати храм у Сидорові. Згодом частину коштів на порятунок костелу зібрали місцеві мешканці, ще частину дав місцевий фермер. Вдалося відремонтувати двері, дах, вежі, повісити таблички про те, що об’єкт під охороною. На великі свята тут проводять богослужіння, а ще організовують різні заходи товариства, яке, до того ж, під керівництвом Івана Пейка опікується старим цвинтарем у Сидорові.

***

Редакція «Волинського монітора» вітає Івана Пейка із 70-річчям та бажає міцного здоров’я і ласк Божих на кожен день. Дякуємо за співпрацю!

ВМ

На фото: Іван Пейко в костелі в Гусятині. Автор: Сергій Гладишук

***

Z okazji Jubileuszu 70-lecia
Szanownemu Panu Janowi Piejce,
Prezesowi Nadzbruczańskiego Stowarzyszenia Kultury i Języka Polskiego,
składamy najserdeczniejsze życzenia zdrowia, pogody ducha,
siły do realizacji kolejnych planów
oraz wielu powodów do radości i satysfakcji.
Niech każdy dzień przynosi Panu zdrowie, szacunek,
życzliwych ludzi oraz dumę z owoców swojej pracy.

Nauczycielki i uczniowie Polskiej Sobotniej Szkoły
przy Nadzbruczańskim Stowarzyszeniu Kultury i Języka Polskiego oraz ich rodzice