17 липня виповнюється 80 років Людмилі Плотніковій – членкині Товариства польської культури на Волині імені Еви Фелінської, парафіянці католицького кафедрального собору Святих Апостолів Петра і Павла в Луцьку.

Її прадідусь і прабабуся по маминій лінії Захарій Іскоростенський та Пауліна Радзієвська –  поляки, які жили в Забрідді Житомирської області, а згодом переїхали в Житомир.  Їхня донька Марія Іскоростенська (бабуся пані Людмили) вийшла заміж за Юзефа Венцика, поляка з Бохні (нині Малопольське воєводство), який після Першої світової війни опинився на Житомирщині. Про це Людмила Плотнікова розповіла нам кілька років тому, коли ми записували її родинні історії.

Мама Людмили Плотнікової, Галина Венцик, наприкінці Другої світової війни приїхала працювати в Луцьк. Тут познайомилася із Федором Петруком.

У 1946 р. у них народилася донька Людмила. Її хрестили в Житомирі, в костелі Святої Софії, а от її меншого брата – в капличці на кладовищі в Луцьку (тепер Дім панахиди на меморіалі, – авт.).

Пані Людмила в дитинстві часто їздила до бабусі Марії в Житомир: «Всі внуки з’їжджалися до бабусі. Я ж найстарша внучка. Моя бабуся Марія була набожна. Ходила до костелу й водила із собою всіх онуків. Вона навчила мене польською «Отче наш», хоч деякі слова я навіть неправильно вимовляла, бо ми з бабусею розмовляли українською. Пам’ятаю, ми робили з нею трояндочки з паперу, якими прикрашали ікони. На згадку про бабусю я у своїй кімнаті зробила такий самий іконостас, як у неї».

«Коли нарешті в Луцьку відкрили костел, я почала ходити на меси. Це для мене важливо. Я продовжую справу свого роду. У нас в родині була дуже стара дитяча Біблія з малюнками, по якій нас вчила бабуся. Тепер вона у брата», – згадувала Людмила Плотнікова.

До костелу в Луцьку вона почала ходити, коли богослужіння проводили ще в сакристії. Згодом дізналася, що в місті є Товариство польської культури імені Еви Фелінської, і разом із мамою туди записалися. У школі при товаристві вивчала польську мову, а ще співала в хорі, який діяв при ТПК.

Людмила Плотнікова навчалася в школі № 1 у Луцьку. Закінчила Київський політехнічний інститут. Працювала на луцькому автозаводі інженером із технології зварювання. Пізніше перейшла в проєктний інститут. Спершу була проєктувальником зварювального виробництва, а після розпаду СРСР і втрати інститутом об’єктів, які були розташовані по всьому Союзу, її перевелася в лабораторію екології.

Після смерті мами у 2005 р. Людмила вирішила вивчити й укласти родовід. Про родину розпитувала свою тітку Лілію із Житомира. Коли її не стало, усвідомила, що зараз найстарша в родині саме вона.

«Я відчула, що на мені лежить відповідальність. Тому сіла й почала записувати те, що пам’ятаю, хоч мені й казали: «Кому воно треба?» Це потрібно мені – для усвідомлення того, хто я така», – підкреслювала в розмові з нами Людмила Плотнікова.

***

Редакція «Волинського монітора» вітає Людмилу Плотнікову з 80-річчям та бажає міцного здоров’я, щастя та Божого благословення!

ВМ

Фото: Ольга Шершень

***

Z okazji 80. urodzin
Szanownej Pani Ludmile Płotnikowej
życzymy, aby zawsze miała wokół siebie ludzi,
którzy Ją kochają i doceniają.
Niech każdy dzień przynosi radość i spokój ducha.

Stowarzyszenie Kultury Polskiej imienia Ewy Felińskiej na Wołyniu