Європейська столиця культури – це місто нашого континенту, обране Європейським Союзом, яке впродовж одного року має можливість представляти різноманітні аспекти і сфери мистецького життя самого міста, регіону та держави. Щоб отримати це таке почесне і водночас відповідальне звання, міста-кандидати повинні виконати багато умов, передбачених нормами євросоюзного права.
У 2000 р. така честь випала на долю столиці Малопольщі, Кракова. Для жителя граду Крака (легендарний король, засновник Кракова, – перекл.) цей вибір абсолютно закономірний. Це особливе місце в Польщі, розташоване біля підніжжя Вавельського узгір’я, завжди пишалося своєю всесторонньою динамічною культурою та митцями, які саме тут знайшли омріяне місце для творчої праці. Анджей Сікоровський у своїй пісні «Не переносьте нам столиці до Кракова» співав:
«Золоті нотки спадають на Ринок
І довкола – музики тьма.
По-королівськи частує Вєжинек
І квіткарки очікують чуда…
У нас проходжаються з місяцем на лацкані,
У нас навесні народжуються найкращі вірші.
І навіть у іншому ритмі
У нас в людей б’ється серце,
Хоча для серця тут повітря не надто…»
Дійсно незалежно від пори року, місяця чи дня тижня у Кракові завжди можна розраховувати на присутність високої культури з великої літери «К». Наприклад, 24 листопада любителі джазу мали неповторну нагоду відвідати концерт, присвячений пам’яті одного з найвидатніших джазових контрабасистів Анджея Цудзіха. Цьогоріч минули 20-ті роковини його смерті.
Музика завжди була тим, що він любив. Ще шестикласником він регулярно їздив на варшавську імпрезу «Jazz Jamboree». Його музична освіта проходила за стандартною схемою: музична школа в Новому Таргу, пізніше музичний ліцей у Кракові, на завершення Музична академія в тому ж місті. Щоправда, Цудзіх, як сам говорив, вступав до академії на трубу, але поважна комісія заявила, що в нього невідповідний для цього інструмента прикус, тому врешті він потрапив у клас контрабаса.
Як показало життя, це був один із найщасливіших мистецьких трапунків. За свою кар’єру Цудзіх співпрацював із найвідомішими музикантами. Винятковою подією був «Jazz Jamboree» у 1980 р., де контрабасист виступив із гуртом легендарного Януша Муняка. Концерт був настільки крутий, що до польського колективу долучився під час виступу надзвичайний американський трубач Дон Черрі.
Анджей Цудзіх виступав також із такими зірками, як-от Ян Пташин Врублевський, Томаш Шукальський, Збігнев Намисловський, Ярослав Сьмєтана. У 1984 р. в опитуванні «Jazz Forum» Анджея Цудзіха вперше обрали найкращим польським контрабасистом. Йому було тоді всього 24 роки. Успіх настав дуже швидко, можливо, саме так мало бути, адже Цудзіху залишалося жити тільки 19 років.
Свою любов до музики митець часто переносив у сферу метафізики. Він був людиною глибокої віри, а колеги-джазмени жартома називали його вікарієм.
Похорони Анджея Цудзіха стали своєрідною маніфестацією. Малгожата Котарба так згадувала про дружину та дочку музиканта: «Ця їхня спустошеність перемінилася у впевненість, що Анджей пішов на небеса. До такої міри, що обидві підвели руки й почали прославляти Бога. Був листопад, холод. Нове кладовище, яке нагадувало звичайнісіньке поле. Пуста каплиця, пожовкла трава. Мацей Сікорський додав: «Люди стояли над свіжою могилою і співали. А в мене – мурашки по шкірі».
Так відійшов один із найвидатніших польських контрабасистів, але музика, яку він творив і яку грав, залишиться назавжди на цьому боці життя.
Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
Фото надав автор Марцін Цєбєнь
